Cправа № 2-79/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2010 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої судді Бердан Н.В.
секретаря Пукіш В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «Оріана» та ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, та поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
Що позивач звернувся з позовом до ВАТ «Оріана» та ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, моральної шкоди та поновлення на роботі. Свої вимоги мотивував такими обставинами. З 1987 року після закінченя навчання у ВУЗі / за направленням власника/ працює у юридичному відділі ВАТ „Оріана”. Колишній розпорядник майна / арбітражний керуючий ОСОБА_2 наказом №5 від 17.03.2008 року незаконно звільнив його з роботи. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.06.2009 року встановлено факт його незаконного звільнення. Не дивлячись на те, що рішення було допущено до негайного виконання, ОСОБА_2 його не виконав в добровільному порядку. 15 червня 2009 року позивач прибув на ВАТ „Оріана” з виконавчим листом Калуського міськрайонного суду від 12.06.2009 року про його поновлення на роботі. За допомогою охорони ОСОБА_2 брутально виставив його за двері приміщення ВАТ „Оріана”.
У відповідності до довідки ВАТ „Оріана” №10-107 від 06.10.2009 року заборгованість по заробітній платі за травень- червень 2009 року як виконуючого обов”язки заступника голови правління складає в травні 2106,19 грн., а у червні 2089,47 грн.
Згідно довідки ВАТ „Оріана” №10-106 від 06.10.2009 року заборгованість по заробітній платі за травень- червень 2009 року як начальника юридичного відділу складає в травні 1982,30 грн., а у червні 1966,56 грн. Крім того суд при постановленні рішення не врахував приросту індексу споживчих цін за травень- червень місяць, так як на той час він не був офіційно опублікований. Тому за період з 12.06.2009 року по день постановлення рішення просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8498 грн. 59 коп.
Своїми листами, які розповсюджено через місцеві засоби масової інформації / тижневик „Вікна” 10-16 липня 2009 року №27/ ОСОБА_2 повідомив всіх зацікавлених осіб, що з 19.06.2009 року втратили чинність усі доручення, за підписом в.о. голови правління ВАТ”Оріана” Алещенка В.В. / в тому числі вважаються незаконними доручення, видані ОСОБА_1 №01/190 від 25.12.2008 р., а також інші/.
Через тижневик „Дзвони Підгір”я” від 25 вересня 2009 року ОСОБА_2 від імені ВАТ „Оріана” повідомив, що наказ по ВАТ „Оріана” №10 від 10.04.2009 року щодо виконання позивачем обов”язків заступника голови правління ВАТ „Оріана” скасовано, як незаконний. При цьому не зазначено в чому незаконність цього наказу і хто його скасував. Крім того він повідомив, що позивач не є працівником ВАТ „Оріана”, не дивлячись на вищезаначене рішення суду про його поновлення. Тому просить дії ОСОБА_2 щодо надрукованих оголошень в частині втрати чинності доручень на нього за підписом в.о голови правління Алещенка В.В., звільнення його з роботи та щодо скасування наказу визнати незаконними.
Наказом по ВАТ „Оріана” №10 від 10.04.2009 року на нього було покладено виконання обов”язків заступника голови правління ВАТ „Оріана”.
Згідно наказу по ВАТ „Оріана” йому була встановлена доплата за використання мобільного телефону у виробничих цілях в сумі 100 грн. З лютого 2008 року дану доплату позивач не отримує, а тому просить стягнути таку доплату за 20 місяців в розмірі 2000 грн.
Також ОСОБА_2 своїми діями завдав позивачу моральну шкоду, яка полягає в:
• моральних стражданнях та переживаннях у зв”язку з порушенням його права на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом і оцінює її в розмірі 5/пять/ тис.грн.;
• моральних стражданнях, переживаннях та нервовому напружені у зв”язку з тим, що особа яка зірвала виконавче провадження та захопила підприємство чинить перешкоди працювати та виконувати розпорядження власника і оцінює її в розмірі 5/п”ять/ тис. грн.
• тому що для організації свого життя змушений докладати додаткових зусиль щоб утримувати сім”ю і оцінює її в розмірі 5/п”ять/ тис. грн.
• втраті здоров”я, що оцінює її в розмірі 10 / десять/ тис. грн.
Всього просить стягнути моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Під час слухання справи позивач уточнював свої позовні вимоги та 29.04.2010 року подав доповнення в якому вказує, що з 15.06.2009 року ОСОБА_2 чинив перешкоди поновленню на роботі. Наказом від 23.02.2010 р. №14 ОСОБА_2 скасував підпункт 3 пункту 1 наказу №20 „а” від 01.04.2008 року про виведення із штатного розкладу ВАТ „Оріана” з 01.04.2008 року посади начальника юридичного відділу. 24.02.2010 року під час здійснення примусового виконання судового рішення , ОСОБА_2 в присутності державного виконавця Лашко М.В. озвучив наказ про скорочення посади начальника юридичного відділу. Даний наказ позивачу не вручався. Тому тільки 02.03.2010 року Державна виконавча служба константувала факт поновлення на роботі позивача. 26.04.2010 року позивача ознайомили з наказом №10 -к від 26.04.2010 р. про його звільнення згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки ОСОБА_2 не є уповноваженою власником особою. Окрім того не дотримав терміну попередження про скорочення штату, не врахував його переважне право на залишення на роботі, не пропонував іншої роботи, не обгрунтував необхідність скорочення.
В порушеня ст. 115,116 КЗпП України не провів розрахунок з позивачем.
15.07.2010 року позивач остаточно уточнив свої вимоги та просить суд:
- стягнути з ВАТ „Оріана на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2009 року по даний час, з врахуванням проплат здійснених ВАТ „Оріана” 30.04.2010 року в сумі 17766 грн. 89 коп.
- стягнути з ВАТ „Оріана” на його користь 3000 грн. доплати за використання мобільного телефону станом на липень 2010 року
- стягнути з ВАТ „Оріана” на його користь моральну шкоду в сумі 35000 грн.
- дії ОСОБА_2 щодо надрукованих оголошень в частині втрати чинності доручень на нього за підписом в.о голови правління Алещенка В.В., та щодо скасування наказу про виконання позивачем обов”язків заступника голови правління ВАТ „Оріана” визнати незаконними
- наказ № 20”а” від 01.04.2008 року визнати незаконним та скасувати
- наказ №13 від 24.02.2010 р. византи незаконним та скасувати
- наказ від 23.02.2010 року про його поновлення на роботі визнати фіктивним правочином та недійсним, оскільки був виданий без наміру фактично допустити його до роботи, а тільки з метою його майбутнього звільнення.
- наказ №10- к від 26.04.2010 р. про його звільнення на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України визнати незаконним, скасувати та поновити його на роботу на посаду начальника юридичного відділу
- дії ОСОБА_2 по зміні штатного розкладу, здійснені ним за період з 22.02.2008 року по даний час визнати незаконними
- витрати ВАТ „Оріана” по оплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у зв”язку з незаконними діями ОСОБА_2 у відповідності до ст. 237 КЗпП України покласти на цю особу. Також просить стягнути витрати понесені ним, пов”язані з розглядом справи.
Представники відповідача ВАТ „Оріана” Кондратова А.П. та Слаб”як Б.Б. позовних вимог позивача не визнали та суду пояснили що в 2007 році на розпорядника майна ВАТ „Оріана” ОСОБА_2 покладено виконання обов”язків голови правління ВАТ „Оріана”, тому видані ним накази виконувалися і не підлягали сумніву. ОСОБА_1 12.06.2009 року рішенням Калуського міськрайонного суду поновлений на роботі, однак наказ про його поновлення в.о.голови правління ВАТ „Оріана” ОСОБА_2 виніс 23.02.2010 року. З 23.02.2010 року по 03.03.2010 року ОСОБА_1 на роботу не виходив, а з 26.04.2010 року був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України в зв”язку з скороченням штатів. Необхідність проведення скорочення штатів була викликана економією заробітної плати та порушенням справи про банкрутство в 2002 році.В подальших судових засіданнях Кондратова А.П., як представник ВАТ «Оріана» уповноважена керуючою санацією ВАТ «Оріана» Тодарчук Т.В., своєї позиції не змінила. Також зазначила, що оклад позивача згідно штатного розкладу становить 1600 грн. Наказами в.о. голови правління ОСОБА_2 раніше встановлені доплати до окладу відмінено. Встановлені доплати за користування мобільним телефоном конкретним особам, в перелік яких ОСОБА_1 не входить. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд вислухавши сторін, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає до часткового задовлення виходячи з наступних підстав.
Що стосується вимоги оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, то вирішення даного спору регулюється ст. 236 КЗпП України. З матеріалів справи вбачається що Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.06.2009 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана” з 17.03.2008 року. Даним рішенням також було встановлено що середній заробіток позивача становив 2488,02 грн., а середньоденний заробіток 115,72 грн. (а.с. 10-13 т. 1). Оскільки дана обставина встановлена судовим рішення у цивільній справі, яке вступило в законну силу, то згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Судом з”ясовано, що відповідач не виконував рішення суду, чинив перешкоди примусовому поновленню на роботі, що підтверджують акти державних виконавців та подання в прокуратуру. Наказом № 12 від 23 лютого 2010 року скасовано наказ №5 від 17.03.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу та поновлено його на дану посаду з 17.03.2008 року. (а.с. 208 т. 1). Проте, фактично ОСОБА_1 поновлений на роботі 02.03.2010 року, що підтверджує постанова про закінчення виконавчого провадження /а.с. 198 т. 1/
А тому, позов в частині стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на його користь 21177 грн. 08 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 12.06.2009 р. по 02.03.2010 р 2010 року з розрахунку 2488 грн. 02 коп. середнього заробітку х 8 міс. та 115,грн.72 коп. одноденного заробітку Х 11 робочих днів за вказаний період.
Згідно з Положенням „Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв”язку з порушенням термінів її виплати”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1427 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв”язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених Постановою Кабінету Міністрів україни від 21.02.2001 року №159 компенсаційні виплати з урахуванням приросту індексу споживчих цін у % за період невиплати доходу, що є загальновідомими і становили в 2009 році : в червні 7,3%, в липні – 7,4%, в серпні 7,6%, у вересні 6,8%, у жовтні 5,8%, листопаді 4,7%, у грудні 3,7%, у січні 2010 року- 1,9% виходячи із середномісячного заробітку встановленого рішенням суду від 12.06.2009 року компенсаційні виплати становлять 1035грн.88коп. /92,93+184,11+189,09+169,18+ 144,31+ 116,93+ 92,06+47,27/. Як вбачається із розрахунку та платіжних доручень /а.с.232т.1,37-39 т. 2 / позивачу перераховано за період з 12.06.2010 р. по 23.02.2010 р. 11 161 грн. 13 коп. оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення. Тому з відповідача слід стягнути в користь позивача 11051,83 коп. невиплачених сум за період з 12.06.2009 року по 02.03.2010 р.
Що стосується позовних вимог позивача в частині скасування наказів, та повновлення на роботі то судом встановлено наступне.
Оскаржуваний позивачем наказ № 20 „А” виданий 01.04.2008 р. До суду позивач звернувся 09.10.09 р., тобто після спливу строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів, передбачених ст. 233 КЗпП України. Однак в судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив що з 17.03.2008 року був звільнений з роботи, а тому дану інформацію отримав із засобів масової інформації. При таких обставинах суд вваажє, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин і його слід поновити.
Наказом № 12 від 23 лютого 2010 року поновлено ОСОБА_1 на посаду начальника юридичного відділу з 17.03.2008 року. (а.с. 208 т. 1). Проте, фактично ОСОБА_1. поновлений на роботі 02.03.2010 року, що підтверджує постанова про закінчення виконавчого провадження /а.с. 198 т. 1/. Згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний власником у випадках: скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав зазначених в п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
З матеріалів справи /а.с. 48 т.1/ вбачається, що в зв”язку з порушенням справи про банкрутство ВАТ „Оріана” та з метою вжиття заходів для захисту майна та економічного підтримування фінансово-господарської діяльності на задоволення вимог кредиторів в.о. голови правління – розпорядник майна ОСОБА_2 видав наказ №20 „А” від 01.04.2008 р. про виведення із штатного розкладу ВАТ „Оріана” з 01.04.2008 р. посад , в т.ч. заступника голови правління та начальника юридичного відділу. Штатний розклад від 26.11.07 р. визнано таким, що втратив силу з 01.04.2008 р.
Наказом № 13 від 24.02.2010 р. в зв”язку з існуванням наказу №20 „А” від 01.04.2008 року, згідно якого посада начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана” виведена із штатного розкладу, зобов”язано комісію з вивільнення та працевлаштування працівників ВАТ „Оріана” попередити ОСОБА_1 про наступне вивільнення згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України / по скороченню штатів/ 24.02.2010 р. та ознайомити його з даним наказом /а.с.24 т.2 /.
Наказом №10-к від 26.04.2010 р. звільнено ОСОБА_1 –начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана” з 26.04.2010 р. на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України / скорочення штату працівників/ ( а.с.216 т.1).
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду україни №9 від 06.11.1992 р. з послідуючими змінами суди, р озглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
При огляді в судовому засіданні книг наказів по ВАТ „Оріана” та наказів під індексом „К” за 2008-2010 рр. суд встановив, що наказом №93 від 30.10.2008 року введено з 01.01.2009 року до штатного розкладу ВАТ „Оріана” посаду начальника юридичного відділу. Наказом №51 від 14.08.2009 р. зазначено вважати недійсним з 14.08.2009 р. р. п.п2 п.2 наказу №93 від 30.10.2008 р. в частині введення до штату посади начальника юридичного відділу. Встановлені і інші накази про виведення із штату працівників, а потім через деякий термін введення до штату аналогічих посад. Всі такі накази мотивуються порушенням справи про банкрутство в 2002 р. та економією коштів.
Відсутні будь- які накази з цього приводу власника майна – держави, частка якої у ВАТ «Оріана» становить 99,99 %.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників. Також встановлено, що позивач був попереджений про звільнення з роботи, не будучи поновленим на роботі.
При таких обставинах накази: № 20 „А” виданий 01.04.2008 р. про виведення із штатного розкладу ВАТ «Оріана» з 01.04.2008 р. посади начальника юридичного відділу/а.с.48 т. 1/, № 13 від 24.02.2010 р., яким комісією з вивільнення та працевлаштування працівників ВАТ «Оріана» попереджено ОСОБА_1 про його вивільнення згідно ст.. 40 п. 1 КЗпП України та №10-к від 26.04.2010 р., яким звільнено з роботи ОСОБА_1 – начальника юрвідділу з 26.04.2010 р. згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України /а.с.216 т. 1/ слід скасувати та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана” з 26.04.2010 року.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.
Таким чином підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує що ОСОБА_1 знаходився у вимушеному прогулі з 26.04.2010 р. по день постановлення рішення 03.08.2010 р., тобто 3 місяці 7 днів. З довідки відповідача та з свідчень ОСОБА_8 вбачається, що позивач до звільнення не відпрацював два повних календарні місяці. У відповідності до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 з наступними змінами і доповненнями, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового місячного окладу. Як з»ясовано в судовому засіданні місячний посадовий оклад начальника юридичного відділу ВАТ «Оріана» становить 1600 грн. Після відрахувань до виплати дана сума становить 1322 грн. 68 коп., що згідно доданої довідки ВАТ «Оріана» становить середній місячний заробіток. Тому з розрахунку середнього місячного заробітку 1322,68 грн. за 3 міс 7 днів вимушеного прогулу в користь позивача слід стягнути 4460 грн. 77 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за перід з 26.04. по 03.08.2010 р.
Приріст індексу споживчих цін на даний період не опубліковано, а тому відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати.
З оглянутого особистого рахунку ОСОБА_1, платіжних доручень № 91 від 29.04.2010 р. вбачається що за березень та квітень 2010 року позивачу заробітна плата нарахована та переведена на його банківський рахунок.
Що стосується вимоги про стягнення доплати в розмірі 850 грн. до посадового окладу, то дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки наказом наказом № 10 від 17.03.2008 року за грубі порушення у веденні господарсько- фінансової діяльності колишнім керівником, фінансовим директором- головним бухгалтером, начальником юридичного відділу та працівниками ВАТ „Оріна” скасовано наказ №8 від 20.01.2006 року та припинено з 01.02.2008 року доплату вказаним працівникам.Окрім того наказом №25 від 07.04.2008 р. відмінено накази на підставі яких проводилась доплата /а.с. 19 т. 2/
Суд також не може взяти до уваги довідки про заробітну плату №10-106 від 06.10.09 р. та довідку № 10-92 від 29.12.2009 р. /а.с.106/ за підписами заступника голови правління ВАТ «Оріана» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_7, оскільки наказом №58 від 02.09.2009 року скасовано наказ №10 від 10.04.2009 р. про покладення на начальника юрвідділу ОСОБА_1 обов»язків заступника голови правління, а головний бухгалтер ОСОБА_7 згідно наказу № 41 від 15.05.2009 року звільнений з роботи з 15.05.2008 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив що з 15.05.2009 р. у трудових відносинах з ВАТ „Оріана” не перебуває.
В підтвердження вимоги щодо стягнення доплати за використання мобільним телефоном позивач посилається на п.3 наказу №8 від 28.04.2008 року за підписом в.о. голови правління ОСОБА_3 /а.с.88 т.1/.
В судовому засіданні з”ясовано, що на підставі постанови судової колегії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 року, яка має юридичну силу, виконання обов”язків голови правління ВАТ „Оріана” покладено на розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого ОСОБА_2 Тому підстав для винесеня ОСОБА_3 будь-яких наказів по ВАТ „Оріана” суд не вбачає. При огляді в судовому засіданні наказів по ВАТ „Оріана” за 2008-2010 р. суд не виявив наказу за підписом в.о. голови правління ВАТ „Оріана” ОСОБА_2 про доплату ОСОБА_1 за користування мобільним телефоном. Виходячи з вищенаведеного суд вважає що вимога про стягнення доплати за використання мобільним телефоном до задоволення не підлягає.
Позовна вимога щодо визнання дій ОСОБА_2 відносно надрукованих оголошень в частині втрати чинності доручень на ОСОБА_1 за підписом в.о голови правління Алещенка В.В., та щодо скасування наказу про виконання позивачем обов”язків заступника голови правління ВАТ „Оріана” підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Із матеріалів справи /а.с.14-15 т. 1/ вбачається що листами, які розповсюджено через місцеві засоби масової інформації / тижневик „Вікна” 10-16 липня 2009 року №27/ ОСОБА_2 повідомив всіх зацікавлених осіб, що з 19.06.2009 року втратили чинність усі доручення, за підписом в.о. голови правління ВАТ”Оріана” Алещенка В.В. / в тому числі вважаютьсмя незаконними доручення, видані ОСОБА_1 №01/190 від 25.12.2008 р., а також інші/.
Через тижневик „Дзвони Підгір”я” від 25 вересня 2009 року ВАТ „Оріана” повідомила, що наказ по ВАТ „Оріана” №10 від 10.04.2009 року щодо виконання ОСОБА_1 обов”язків заступника голови правління ВАТ „Оріана” скасовано, як незаконний . Також ззаначено,що вказана особа не є працівником ВАТ „Оріана” і не представляє інтереси товариства за дорученням. Дане повідомлення не відповідає фактичним обставинам по справі, оскільки рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.06.2009 року ОСОБА_1 був поновлений на посаду начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана”/а.с.10-13/. Тому дії ОСОБА_2 щодо подання даної інформації слід визнати незаконними. В решті подана інформація в тижневику „Вікна” за 10-16 липня 2009 року №27 та в тижневику „Дзвони Підгір”я” від 25 вересня 2009 року відповідає матеріалам справи.
Вимога позивача про скасування наказу №12 від 23.02.2010 року про його поновлення на роботі визнати фіктивним правочином та недійсним, так як він був виданий без наміру фактично допустити його до роботи, а тільки з метою його майбутнього звільнення до задоволення не підлягає, оскільки наказ в трудовому законодавстві не є правочином і виданий був керівником ВАТ „Орана” в зв”язку з прийнятим Калуським міськрайонним судом рішення про поновлення позивача на роботі.
З приводу заявленого позову про стягнення моральної шкоди судом встановлено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 195 року № 4 (зі змінами від 25 травня 2001 року) роз’яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зібраними в судовому засіданні доказами встановлено, що затримкою виконання рішення про поновленн позивача на роботі, грубим і незаконним повторним звільненням з роботи позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка проявилася у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв’язків, неможливості повноцінно утримувати свою сім’ю, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що підтверджується поновленням позивача на роботі, нарахуванням йому заробітної плати за час вимушеного прогулу та поясненнями позивача . Однак з заяленим розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 35 тис. грн. погодитися не можна, оскільки заявлений розмір не віповідає тим моральним стражданням, що переніс позивач, а також не відповідає наявним у справі доказам з цього питання. Тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення в розмірі 2500 грн.
В судовому засіданні з”ясовано, що ухвалою господарського суду Ів.Франківської області від 16.06.2010 року введено процедуру санації боржника – ВАТ „Оріана” строком на 12 місяців, до 16.06.2011 р. Призначено керуючого санацією ВАТ „Оріана” арбітражного керуючого ОСОБА_6 З 16.06.2010 р. ОСОБА_2 в трудових відносинах з ВАТ „Оріана” не перебуває. Так як вини ОСОБА_6 в порушенні трудового законодавства щодо ОСОБА_1 немає, а ОСОБА_2 на даний час не є службовою особою, то суд не має змоги у відповідності до ст. 237 КЗпП України покласти матеріальну відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні позивача.
Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що по даній справі становить 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України їх слід стягнути з відповідача.
На підставі викладеного ст.. 236, 40п.1, 223,225,237-1 КЗпП України, керуючись ст..10,57,60,61,209,212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ВАТ «Оріана» в користь ОСОБА_1 11051грн. 83 коп. недоплачених сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі за період з 12.06.2009 р. по 02.03.2010 року та компенсації втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати.
Визнати незаконними та скасувати накази: : № 20 „А” виданий 01.04.2008 р. про виведення із штатного розкладу ВАТ «Оріана» з 01.04.2008 р. посади начальника юридичного відділу, № 13 від 24.02.2010 р., про попередження ОСОБА_1 про його вивільнення згідно ст.. 40 п. 1 КЗпП України та №10-к від 26.04.2010 р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 – начальника юрвідділу з 26.04.2010 р. згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботу на посаді начальника юридичного відділу ВАТ «Оріана» з 26.04.2010 року.
Стягнути із ВАТ «Оріана» на користь ОСОБА_1 4460грн. 77 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2500 грн. моральної шкоди та 77 грн. судових витрат.
Дії ОСОБА_2 щодо подання інформації через тижневик „Дзвони Підгір”я” від 25 вересня 2009 року про те, що ОСОБА_1 не є працівником ВАТ „Оріана” і не представляє інтереси товариства за дорученням, визнати незаконними.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ВАТ «Оріана» 51 грн. судового збору в дохід держави та 120 грн. оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у судах.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду начальника юридичного відділу ВАТ „Оріана” та стягнення на його користь 1322,68 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧА: