Справа № 2а-2794/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.08.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого – судді Масенко Д.Є.,
при секретарі – Філатовій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС УДАІ УМВС України в Луганській області Войченко Олексія Васильовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
У березні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати дії неправомірними, скасувати постанову ВВ № 095258 від 14.03.2009р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 260гр.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що 14.03.2009р. він рухався по пр. Пархоменко у бік вул. Шевченка та здійснив поворот праворуч на вул. Шевченка де і був зупинений ІДПС, який повідомив, що про порушення ним ПДР, оскільки він проігнорував вимоги дорожнього знаку «в’їзд заборонено» та притягнув його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
З зазначеним рішенням позивач не згоден з тих підстав, що на зазначеному перехресті дорожнього знаку «в’їзд заборонено» давно не було та водії привикло до його відсутності та через декілька днів знак знов був знятий і відсутній на цей час. Крім того, позивач вважає, що знак встановлений таким чином, що його важко помітити при повороті, а після повороту не залишається нічого крім як закінчити маневр.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду відповідні пояснення.
Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило, що відповідно до положень ст. 128 КАС України є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящій орган, (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міжміський суд, у порядку визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП.
На підставі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження адміністративних актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування знаходження) позивача.
Як встановлено в судовому засіданні постановою ІДПС УДАІ УМВС України в Луганській області Войченко Олексія Васильовича серія ВВ № 095558 від 14.03.2009р. яку оскаржував до суду у 2009р., зазначене підтверджується копією ухвали про залишення позову без руху (а.с.8). Таким чином суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин. Порушень територіальної підсудності не встановлено, оскільки позивач мешкає у Ленінському районі м. Луганська.
В судовому засіданні також встановлено, що 14.03.2009р. позивач рухався по пр. Пархоменко у бік вул. Шевченка м. Луганська та здійснив поворот праворуч на вул. Шевченка в зоні дії дорожнього знаку «в’їзд заборонено» де був зупинений ІДПС, який повідомив, що про порушення ним ПДР, оскільки він проігнорував вимоги дорожнього знаку «в’їзд заборонено» та притягнув його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями самого позивача, наданими під час розгляду справи на місті та обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4).
Згідно ст. 251.КУпАП д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 122 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за п еревищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивач притягнутий до відповідальності за порушення п.8.1 ПДР України, який передбачає, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками за невиконання вимог дорожнього знаку «в 'їзд заборонено».
Таким чином суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовна заява ОСОБА_1, оскільки порушень законодавства з боку ІДПС Войченко А.В. не встановлено.
Посилання позивач на ті обставини. що на зазначеному перехресті дорожнього знаку «в’їзд заборонено» давно не було та водії привикли до його відсутності, а через декілька днів знак знов був знятий і відсутній на цей час і був встановлений таким чином, що його важко помітити при повороті, а після повороту не залишається нічого крім як закінчити маневр судом до уваги не прийнято з тих підстав, що зазначені обставин не можуть бути підставою для порушення ПДР
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19,128 КАС України, ст. ст. 251, 288, 289 КУпАП, ПДР України, суд -
постановив:
В задоволені позову ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: