Справа № 2-648/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010 р.                                                   Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді Букіній О.М.

                    при  секретарі       Балагура О.С., Волошиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівний комбінат», третя особа-Головне управління з питань захисту прав споживача Київського міської державної адміністрації про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» та просила суд стягнути на її користь заборгованість у розмірі 15 276, 80 гривень, пеню в розмірі 21050,47 грн., моральної шкоди- 3000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30, 00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09 червня 2005 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір про отримання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, площею 47, 86 кв.м. вартістю 147 408, 80 гривень, яка на момент укладання договору була об’єктом незавершеного будівництва.

При завершенні будівництва вищенаведеного об’єкту нерухомості було встановлено, що фактична площа квартири АДРЕСА_1, є меншою за вказану в договорі та складає – 42, 9 кв.м., у зв’язку з чим між позивачкою та відповідачем-1,  11 березня 2008 року було укладено акт взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач зобов’язався повернути позивачці кошти за різницю площі квартири, що складає 4,96 кв.м. у розмірі 15 276, 80 гривень до 15 квітня 2008 року.

Однак, станом на березень 2009 року відповідач свої зобов’язання щодо сплати заборгованості не виконав.

Окрім стягнення основної заборгованості позивачка просила суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21050, 47 гривень.  та 3000, 00 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» заборгованість в розмірі 15276, 80 грн.,  пеню в розмірі 17628, 47 грн. моральної шкодив розмірі 3000, 00 грн. та понесені судові витрати.

В ході судового розгляду, до участі у справі притягнуто в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»

Внаслідок чого, позивачем 08.02.2010 року змінено та зменшено позовні вимоги , згідно яких позивачка просила  стягнути з ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» 16 046, 59 грн. суму надмірно сплачених коштів, моральної шкоди в розмірі 3000, 00 грн. , з ТОВ «Світлиці ЛТД» моральної шкоди в розмірі 1000, 00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 лютого 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» (надалі – Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (надалі – Відповідач-2) було укладено договір № 09/1-33 про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до умов вищенаведеного договору Відповідач-1 здійснив передачу майнових прав у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47, 86 кв.м., що будується за адресою : АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1,  уклавши з останньою 09 червня 2005 року договір купівлі-продажу вищенаведеної квартири.

Також посилається на ту обставину, що відповідно до Постанови Вищого Господарського Суду України від 30 червня 2009 року було встановлено, що у зв’язку з передачею майнових прав на об’єкт інвестування на користь фізичних осіб, Відповіач-1 не має права вимагати від відповідача-2 виконання будь-яких умов за договором № 09/1-33 від 01 лютого 2005 року в разі переуступлення права вимоги іншій особі, або якщо здійснено відчуження проінвестованої квартири. Даним рішенням встановлено, що ТОВ «Світлиця ЛТД» не має право вимагати повернення коштів за даним договором , в т.ч. і ті, які були перераховані Відповідачу-2,  як надмірно сплачені за об’єкт інвестування.

Посилаючись на дані обставини, позивачка вважає, що вона є  новим кредитором до якої перейшло право вимоги за даним договором , а тому просила стягнути з відповідача-ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»  надмірно сплачені кошти в розмірі 16 046, 59 грн.

Обгрунтовує такий порядок стягнення тим, що відповідно до укладеного між позивачкою та відповідачем-1 договору купівлі-продажу квартири вартість квадратного метру квартири становить 3 080, 00 гривень, а вартість квадратного метру загальної площі згідно акту від 15.01.08 року  становить 3235, 20 грн., відповідач-2 має повернути позивачці надлишково сплачені кошти за площу в розмірі 4,96 кв.м. у сумі 16 046, 59 гривень ( 4,96 кв.м. х 3 235,20 =16 046 , 59 грн.).

 Враховуючи вищенаведене представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» у судовому засіданні проти позову заперечувала мотивувала тим, що позивачка не має права вимагати від Відповідача-1 виконання будь-яких зобов’язань, оскільки відбулася переуступка права вимоги.

Посилаючись на рішення суду постановлених в господарському судочинстві зазначила, що Відповіач-1 не має права вимагати від Відповідача-2 виконання будь-яких умов за договором № 09/1-33 від 01 лютого 2005 року в разі переуступлення права вимоги іншій особі, або якщо здійснено відчуження проінвестованої квартири. Враховуючи те, що  між Відповідачем-1 та позивачкою 09 червня 2005 року було укладено договір купівлі-продажу вищенаведеної квартири АДРЕСА_1, новим кредитором за даним договором є позивачка ОСОБА_1, яка і має право вимагати від Відповідача-2 виконання зобов’язань за вказаним вище  договором. Також вважає , що підстав  для відшкодування позивачці моральної шкоди не має, оскільки угодою сторін такого відшкодування не передбачено.

Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечував. Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідач-2 не є стороною по договору купівлі-продажу від 09 червня 2005 року та не брав на себе зобов’язань щодо сплати різниці в площі квартири та не укладав з позивачкою актів взаєморозрахунків щодо сплати будь-яких грошових зобов’язань. Вважає, що договір купівлі-продажу від 09 червня 2005 року не може бути підставою для стягнення з відповідача-2 заборгованості.

Підтвердив,  що дійсно Відповідач-1 здійснив відступлення права вимоги за договором № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 від 01 лютого 2005 року, а тому відбулася заміна осіб у зобов’язанні, а саме до фізичних осіб, у тому числі і до позивачки, перейшли права та обов’язки  Пайовика за даним Договором. Зазначає, що жодним пунктом вищенаведеного договору не передбачено обов’язку сплачувати різницю в метражі збудованої квартири, не було встановлено порядку, строків сплати грошових коштів у зв’язку зі  зменшенням фактичної площі квартири, а тому за таких обставин у відповідача-2 відсутній обов’язок сплачувати позивачці вказану різницю. Також підтвердив, що Відповідачем-2 здійснюється повернення коштів фізичним особам у зв’язку зі  зменшенням фактичної площі квартири, проте позивачка з такою вимогою не зверталася.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

В подальшому, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних матеріалів справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

  Судом встановлено, що 01 лютого 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» було укладено договір № 09/1-33 про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.126-130).

Відповідно до умов п. 3.1 Договору пайовик має право переступити право вимоги за цим Договором на користь третьої особи.

Відповідно до п. 5.9 Договору Пайовик не може вимагати від Забудовника виконання будь-яких умов цього Договору, якщо Пайовик вже переступив своє право вимоги за цим Договором іншій особі, або якщо він здійснив відчуження проінвестованої ним квартири.

Судом встановлено, що 09 червня 2005 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» було укладено договір про отримання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, площею 47, 86 кв.м. вартістю 147 408, 80 гривень, яка на момент укладання договору була об’єктом незавершеного будівництва (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.7 Договору загальна площа об’єкту підлягає уточненню на підставі даних обмірів, здійснених БТІ.

Судом встановлено, що при завершенні будівництва об’єкту інвестування передбаченого договором № 09/1-33 про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 від 01 лютого 2005 року, 15 січня 2008 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було підписано акт передавання-приймання об’єктів інвестування у 360-ти квартирному будинку за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.134-136).

Відповідно до п. 3 вищенаведеного акту сторони визначили зменшення фактичної загальної площі об’єктів інвестування (квартир) порівняно із загальною їх площею за проектом у розмірі 137, 41 кв.м. на суму 444 548, 83 гривні, вказані кошти були перераховані Відповідачу-2, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося відповідачем-2 (а.с. 23-31).

Судом встановлено, що в п. 2 акту перелічено перелік квартир та прізвища їх власників, яким Відповідач-1 відчужив майнові права на квартири. Також з даного акту вбачається, що при здійсненні обмірів БТІ, квартирі придбаній позивачкою ОСОБА_1 було присвоєно № 117 та встановлено остаточну фактичну її площу у розмірі 42, 90 кв.м.(а.с.10).

Судом встановлено, що 11 березня 2008 року між Відповідаче-1 та позивачкою було укладено акт взаєморозрахунків № 43, відповідно до якого відповідач-1 зобов’язався повернути позивачці кошти за різницю площі квартири, що складає  4,96 кв.м. у розмірі 15 276, 80 гривень до 15 квітня 2008 року (а.с.10).

Відповідно до Постанови Вищого Господарського Суду України від 30 червня 2009 року по справі № 10/537-08/21 було встановлено, що відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір № 09/1-33 від 01.02.2005 року, відповідно до п. 5.9 якого ТОВ «Світлиця ЛТД» не має права вимагати від ТОВ «Броварський ЗБК» виконання будь-яких умов за вказаним Договором в разі переуступлення права вимоги іншій особі, або якщо здійснено відчуження проінвестованої квартири (а.с.29-33).

Судом встановлено протягом 2005-2007 року Відповідачем-1 було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав на квартири в будинку АДРЕСА_1 в тому числі відчужено і право на квартиру, що належить позивачці.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню  надмірно сплачені кошти з ВАТ «Броварський заводобудівельний комбінат» , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом розгляду справи в порядку господарського судочинства за позовом ТОВ «Світлиця ЛТД» та ВАТ «Броварський заводобудівельний комбінат»  було стягнення , зокрема 444548, 83 грн. надмірно сплачених грошових коштів  на об’єкт інвестування багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1,  у зв’язку зі зменшенням загальної площі побудованих квартир від проектної, що  передбачено договором  пайової участі  за № 09/1-33 від 01.02.2005 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2009 року та Вищого Господарського Суду України від 30 червня 2009 року встановлено, що між співвідповідачами  ТОВ «Світлиця ЛТД» та ВАТ «Броварський заводобудівельний комбінат»  було укладено договір 09/1-33 від 01.02.2005 року , згідно п. 5.9. якого ТОВ «Світлиця ЛТД» не матиме права вимагати від ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» виконання будь-яких умов, за вказаним  договором в разі переуступки права вимоги іншій особі, або  якщо здійснено відчуження проінвестивоної квартири. Визнано, що  своє право вимоги ТОВ «Світлиця ЛТД» уступила  фізичним особам.

У постанові Київського міжобласного апеляційного господарського  суду  ( а.с. 23-31) зазначено, що  між відповідачами  Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»  укладено договір №09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку  АДРЕСА_1

Відповідно до умов договору забудовник зобов’язався на власний ризик своїми силами і засобами , за рахунок отриманих від пайовиків коштів, збудувати та здати  в експлуатацію 630 квартирний  будинок та передати пайовику   ТОВ «СвітлицяЛТД»  по акту приймання-передачі , зазначену за договором  кількість квартир.

Пунктом 1.4 Договору  сторони домовились, що ТОВ «Світлиця ЛТД»  вносить інвестиції на будівництво 89 квартир, а ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»  будує по фіксованій, на момент інвестування вартість  цього об’єкту.

На виконання договору №09/1-33 від 01.02.2005 року між пайовиком  та забудовником були укладені додаткові  угоди №7-8 від 02.11.2007 року , Додатки №13-14, акт звірки об’єктів інвестування  від 12.06.2006 року, додаткові угоди від 05.12.2006 року, від 05.12.2006 року , додатки 15-16 від 25.06.2007 року.

31.10.2007 року було укладено Додаткову угоду на виконання Договору №09/1 -33 від 01.02.2005 року  п.1 якої було встановлено, яку саме суму  інвестування здійснив  ТОВ «Світлиця-ЛТД» ,  а п.2 даної угоди  сторонами було погоджено опосередковану вартість одного квадратного метра загальної площі, а саме в сумі 3235,20 грн.

Пунктом 4 цієї угоди  передбачено, що остаточний розрахунок за Договором сторонами провадяться на таких умовах : у разі якщо фактична загальна площа об’єкту інвестування менша ніж загальна площа за проектом, відповідач повертає позивачу кошти, які були надмірно сплачені , в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об’єкту інвестування, на яку зменшилася його загальна площа.  Повернення здійснюється за визначеною сторонами  ціною вимірної одиниці  об’єкту інвестування, визначеної у п.2  Додаткової угоди від 31.10.2007 року ( а.с.  37), тобто вартості  одиниці 1 кв.м. загальної площі у сумі 3235, 20 грн..

В підтвердження того, що ТОВ «Світлиця ЛТД»  уступила право вимоги  фізичним особам  з якими було укладено  договори підтверджується також постановою  Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 23.03.2009 року , відповідно до якого зазначено, що 30.01.2008 року  позивачем ТОВ «Світлиця ЛТД»  надіслало ТОВ « Броварський ЗБК»   лист №522 відповідно до якого повідомлялося, що ТОВ «Світлиця ЛТД» керуючись  умовами інвестиційного договору від 01.02.2005 року  використало своє право  щодо уступки майнових прав на отримання  у власність  проінвестованих квартир за Договором №09/1-33   на користь третіх осіб.

Відповідно до п. 4 цього договору, переуступка  майнових прав  означає перехід права вимоги з боку фізичних осіб до Забудовника, тобто до ТОВ «Броварського ЗБК», а  ТОВ «Світлиця ЛТД» право втрачає ( а.с. 23-31).

До справи приєднано лист Генерального директора ТОВ «Броварський ЗБК» до ТОВ «Світлиця ЛТД»  від 11.04.2008 року за № 01/48 ( а.с. 78), з якого вбачається, що ТОВ «Світлиця ЛТД» втратило право вимоги до ТОВ «Броварського ЗБК».

 В даному листі також повідомлялося, проте, що  покупець майнових прав може спрямувати вимоги щодо розрахунку за фактичну площу одержаного житла-безпосередньо до забудовника, а саме ТОВ «Броварський ЗБК» ( а.с. 60).

За таких обставин, суд вважає, що відповідальність про повернення на користь позивачки надмірно сплачених коштів  за фактичну площу одержаного житла покладається саме на ТОВ «Броварський ЗБК», а тому заперечення відповідача -2 суд вважає безпідставними.

Що стосується суми, яка підлягає поверненню позивачці суд вважає її завищеною з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 09 червня 2005 року позивачка сплатила  грошові кошти із розрахунку загальної площі квартири АДРЕСА_1 – 47, 86 кв.м. Загальна вартість  об’єкту на день укладання  даного договору  ( п.1.6) дорівнювала 147 408 , 80 грн., яку повністю сплатила позивачка.

Згідно обмірів БТІ встановлено остаточну фактичну площу зазначеної квартири - 42, 90 кв.м., тобто на 4,96 кв.м.  зменшено загальну площу квартири ( 47, 86 кв.м.-42, 90кв.м. =4,96 кв.м.).

Згідно даного договору  від 14.06.2005 року стороною -1 виступила ТОВ «Світлиця ЛТД» , а  стороною -2  -позивачка.

У п.1.5 даного договору  вказано, що вартість 1 кв.м. площі становить 3080,00 грн. Між тим,  у п.1.9 зазначено, що  загальна вартість об’єкту підлягає уточненню за даними БТІ на цей об’єкт , для чого уточнена  загальна площа об’єкту  порівнюється  з його попередніми даними. У разі відхилення загальної площі від попередньої оплаченої різниця вартості об’єкту оплачується стороною 2, тобто позивачкою, або повертається їй протягом 20 днів, за ціною вказаною у п.1.5 даного договору.

Тобто, у даному пункті йдеться мова про відповідальність не ТОВ «Світлиця ЛТД» , а про  відповідальність сторони-2, тобто позивачки, при умові того, що вона не сплатила  вартість об’єкта інвестування,  проте встановлено, що позивачкою повністю сплачено кошти  за умовами договору від 09.06.2005 року ( а.с.191-197 ).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 акту передавання-приймання об’єктів інвестування у 360-ти квартирному будинку за адресою : АДРЕСА_1 від 15 січня 2008 року, квартирі придбаній позивачкою ОСОБА_1,було присвоєно № 117 та встановлено остаточну фактичну її площу у розмірі 42, 90 кв.м. (а.с.10,79, 134-136).

Відповідно до п. 2 вищенаведеного акту вбачається, що остаточна вартість 1 кв.м. жилої площі об’єктів інвестування (квартир) становить 3 235, 20 гривень, з даною ціною була ознайомлена позивачка, що підтверджується матеріалами справи ( а.с. 134-136).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що  при проведенні розрахунку необхідно враховувати остаточну вартість 1 кв,м. - 3235, 20 грн., що визначена в акті ( а.с. 79), а також необхідно враховувати   сплачену позивачкою суму в розмірі 149 494, 28 грн., яка сторонами не оспорюється.

Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню сума в розмірі 10 704, 20 грн. виходячи з наступного розрахунку: вартість 1 кв.м.=3235, 20 грн., загальна площа побудованої квартири позивачки становить 42,90 кв.м., при даних розрахунках  загальна вартість квартири становить 138 790, 08 грн. ( 3235,20х42,90=138 790, 08 грн.).

Встановлено, що позивачкою сплачено 149 494, 28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с.191-197).

Таким чином , переплачена сума яка підлягає стягненню з ТОВ «Броварський БЗК» на користь позивачки становить 10 704, 20 грн. ( 149 494, 28-138 790, 08 грн.= 10 704, 20 грн.).

Таким чином,  на користь позивачки з ТОВ «Броварський ЗБК» підлягає стягнення 10704, 20 грн. ,  у зв’язку зі  зменшенням фактичної площі отриманої квартири.

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню вимоги позивачки про стягнення з ТОВ «Броварський ЗБК»-5342, 39 грн.

Що стосується позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов’язань у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

  Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача-2 на користь  держави підлягає стягненню державне мито в розмірі 107, 04 грн., а на користь позивачки витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 514, 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» на користь ОСОБА_1  заборгованість у розмірі 10 704, 20  гривень  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 гривень, а всього 10 734,20 гривень .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» на користь держави держмито в розмірі 107, 04 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛДТ» - відмовити.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після з моменту проголошення рішення.

Суддя: