справа № 2а- 921/10/0308
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Педич Ю.С.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Михальчука В.О.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Луцької міської ради про визнання нечинним рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з вказаним позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3, під час судових розглядів справ за позовами до нього про втрату права на житло та його позовом про вселення, про визнання недійсними правочинів –договорів дарування та договору про виділення часток в квартирі по АДРЕСА_1 стало відомо про нібито існування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 33102 від 06.07.2006 року. Згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.07.2006 року № 331-2, дозволено виділити ј частку майна (квартири АДРЕСА_1) в спільній сумісній власності неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча назва рішення виконавчого комітету - «Про виділення частки майна у спільній сумісній власності неповнолітньої». Текст даного рішення позивачу вдалося отримати через свого представника в архівному відділі виконавчого комітету Луцької міської ради 26.01.2010 року. Дане рішення виконкому, як органу місцевого самоврядування вважає незаконним та таке, що прийнято з порушенням законів та порушує законні права та інтереси позивача. Рішення прийнято без посилання на нормативний документ, який передбачає повноваження для прийняття такого рішення та з перевищенням повноважень, оскільки жодна з статей ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає такого повноваження виконкомів місцевих рад, як виділення частки у спільній сумісній власності неповнолітньої, а тим більше ще й виділення такої частки у вигляді ј в квартирі спільної сумісної власності неповнолітньої. Дане рішення виконкому від 06.07.2006 року № 331-2 прийнято не в межах повноважень. Спосіб прийняття цього рішення органу місцевого самоврядування взагалі невідомим йому, оскільки воно прийнято на основі фіктивної заяви ОСОБА_5, яка повідомляє неправдиву інформацію про нібито його добровільний намір відчужити свою частину в квартирі, де проживає позивач, їй як його законній дружині. Дане питання вирішувалось без відому позивача, і він як чоловік заявниці та батько на той час неповнолітньої особи повинен був знати про ці події і власне його повинні були запитати про його думку з цього приводу. Оспорюване рішення міськвиконкому прийнято необгрунтовано, тобто без врахування думки батька дитини та без вивчення питання, де буде проживати неповнолітня дитина після вчинення запланованого правочину. Рішення прийнято недобросовісно та нерозсудливо, порушуючи принцип рівності перед законом, непропорційно та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і виключно для задоволення намірів заявниці ОСОБА_5, яка діяла явно виключно в своїх корисливих інтересах, а не в інтересах сім»ї та неповнолітньої дитини. Крім того, з порушенням норм Сімейного Кодексу Українипо прийняте рішення міськвиконкому, оскільки дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів, щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. Такого гарантування з боку ОСОБА_5 здійснено небуло, а відтак рішення виконкому є нечинним. Просить суд рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 331-2 від 06.07.2006 року - визнати нечинним, судові витрати по справі стягнути з відповідача.
В попередньому судовому засіданні представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні даного клопотання.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термун «суб»єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, іхню посадову чи службову особу, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із зазначеними органами, їхніми посадовими чи службовими особами, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник з приводу прийняття рішення Луцькою міською радою № 3312 від 06 липня 2006 року «Про виділення частки майна у спільній сумісній власності неповнолітньої» щодо права на частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що спір між сторонами виник з приводу прийняття Луцькою міською радою рішення у відношенні майна, що перебуває у спільній сумісній власності, де Луцька міська рада виступає рівноправним учасником цивільно-правових відносин на стороні неповнолітньої ОСОБА_4, а тому даний спір не є публічно-правовим спором, не пов»язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, так як даний спір виник у зв’язку з прийняттям оспорюваного рішення органом місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, а тому даний спір випливає з цивільно - правових відносин, а не публічно – правових відносин, що в свою чергу унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, а тому за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення клопотання та закриттю провадження в справі.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Клопотання представника Луцької міської ради про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Луцької міської ради про визнання нечинним рішення – закрити.
Роз»яснити представнику позивача його право, що для вирішення цього спору йому потрібно звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя В.В. Ковтуненко
Ухвала складена в повному об’ємі
12 березня 2010 року