справа № 2-5983/09

                      Р І Ш Е Н Н Я                        справа № 2-431/10    

               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                     25 лютого 2010  року                                                                           м. Луцьк                

    Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                                        Ковтуненка В.В.,

при секретарі                                                 Педич Ю.С.,

з участю представника позивача                 Єжика Л. В.,

                відповідачів               ОСОБА_2,

                          ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну  умов кредитного договору та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 20 грудня 2007року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 3639, відповідно до умов цього договору позичальник отримав від банку кошти в сумі 20 000,00 грн. на споживчі потреби під 9,5 % річних з терміном остаточного  погашення кредиту не пізніше 17.12.2010року. Позичальник зобов»ячався проводити погашення кредиту та відсотків за користування ним щомісячно згідно з графіком, шляхом перерахування або внесення готівки до каси банку, перший платіж здійснити до 25.01.2008 року, в подальшому проводити платежі не пізніше 27 числа місяця, наступного за звітним. Останнє погашення здійснити не пізніше 17.12.2010 року. 16.10. 2008 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода згідно якої відсоткова ставка стала 14,5 %.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 3639 від  20.12.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_4  було укладено договора поруки №№ 4160, 4161 від 20.12.2007 року Відповідно до умов даних договорів (п. 1.1.) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язалися перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 3639 від 20.12.2007 року. У разі порушення боржником виконання умов кредитного договору кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов’язань боржника перед кредитором згідно умов кредитного договору в порядку, передбаченому договором поруки (п. 2.1. договору поруки). У зв»язку з невиконанням умов кредитного договору № 3639  боржнику та поручителям надсилались листи з вимогою виконати зобов»язання перед банком. Однак. На даний час зобов»язання по зазначеному вище кредитному договору боржником не виконані, що є порушенням умов кредитного договору.

Так, станом на 17.07.2009 року  загальна сума заборгованості відповідачів по кредитному договору від 20.12.2007 року № 3639 складає 13 679,07 грн. зокрема, 12 591,00 грн. -  сума непогашеного кредиту, 924,60 грн. – відсотки за користування кредитом, 163,47 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту. Просить суд винести рішення, яким змінити умови кредитного договору № 3639 від 20.12.2007 року щодо строку його виконання, а саме, визначити строк виконання кредитного договору № 3639 від 20.12.2007 року моментом винесення рішення суду про зміну умов договору та стягнути солідарно з відповідачів на користь банку 13 679,07 грн. заборгованості по кредиту та судові витрати.

    В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засідання позов не визнали, суду пояснили, що 16.10.2008 року  між банком  та позичальником була укладена додаткова угода № 1, згідно якою зобов’язання за кредитним договором збільшилося. Внаслідок збільшення зобов’язання без  їх згоди, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України,  та п. 4.4 Договору поруки № 4160, порука припинилася, а тому вимоги пред’явлені щодо них банком є безпідставними.

    Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,  дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити  проценти.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 3639, відповідно до умов даного договору позичальник отримав від банку кошти в сумі 20 000,00 грн. на споживчі потреби під 9,5 % річних  строком до 17.12.2010 року,  та 16.10.2008 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода, згідно якої  збільшилась відсоткова ставка з 9,5 % на 14,5 %. Відповідач зобов’язувався повернути кредит, відсотки банку на умовах визначених кредитним договором, однак відповідач належним чином свої зобов`язання по кредитному договору не виконує і у нього мається заборгованість перед банком в сумі 13 679,07 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України».

Щодо  позовної вимоги про стягнення з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості по кредитному договору, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом також встановлено, що 20 грудня 2007 року із ОСОБА_2, ОСОБА_3,  були укладені договора поруки №№ 4160, 4161, відповідно до яких поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № 3639   від 20 12. 2007 року в повному обсязі цих зобов'язань. Однак, 16.10.2008 року  між банком  та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 1, згідно якою зобов’язання за кредитним договором збільшилося. Згоду на  збільшення зобов’язання по кредитному договору поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не  давали,  у зв»язку з цим договора поруки №№ 4160, 4161 від 20 грудня 2007 рок  вважаються такими, що припиняють свою дію, а тому суд приходить до висновку що  в задоволенні вимог банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Також встановлено, що ОСОБА_4 порушено строки погашення кредиту, що є неналежним виконанням умов договору   зі сторони відповідача перед  банком, і він має заборгованість за кредитним договором № 3639   від 20.12.2007 року, яка складає 13 679,07 гривень

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Державний ощадний банк України» при зверненні до суду було сплачено судові витрати, які складають сплату судового збору в сумі 136,80 гривень (а.с. 2) та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 252 гривень (а.с. 1).

         Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_4 належним чином свої зобов`язання за договором кредиту № 3639   від 20.12.2007 року не виконує, і в нього мається заборгованість перед ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 13 679,07 грн., при зверненні до суду ВАТ «Державний ощадний банк України»  було сплачено судовий збір в сумі 136,80 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 252 гривень, а тому за таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та понесених і документально підтверджених судових витрат на користь ВАТ «Державний ощадний банк України».

Керуючись ст.ст. 554, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

            Позовну заяву ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну  умов кредитного договору та стягнення заборгованості – задовольнити частково.

    Кредитний договір № 3639 від 20.12.2007 року укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 – розірвати.

         Стягнути з  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Нововолинськ Волинської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі  – 13 679,07 гривень, р/р НОМЕР_2 в ОПРВ Волинського обласного управління Ощадбанку, МФО 303998, код 09303328.

Стягнути з  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Нововолинськ Волинської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» понесених і документально підтверджені судових витрат по сплаті судового збору в сумі 136,80 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 252 гривні, р/р НОМЕР_2 в ОПРВ Волинського обласного управління Ощадбанку, МФО 303998, код 09303328.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області  через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Волинської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                                  Суддя                                                В.В. Ковтуненко

Рішення  складено в повному об»ємі

26 лютого 2010 року