справа № 2-3927/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2010 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Педич Ю.С.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона 14.05.1983 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Луцького міського місцевого суду від 09.09.2003 року шлюб було розірвано. Їй на підставі свідоцтва про право на спадщину належить 1/5 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач за усною домовленістю складеною з нею проживає в її квартирі. На протязі останніх декількох років ОСОБА_3 звільнився з роботи та почав систематично зловживати спиртними напоями. Відповідач своїми неправомірними діями постійно робить неможливе її проживання з ним в одній квартирі. На грунті особистих неприязних відносин відповідач постійно влаштовує сварки, застосовує фізичну силу по відношенню до неї, що підтверджується постановами Луцького МВ УМВС України. Також відповідач не сплачує рахунки за комунальні послуги, не пускає її в її квартиру і не дає можливості провести ремонт. Така поведінка відповідача змушувала її неодноразово звертатися до правоохоронних органів за захистом, але звернення залишалися безрезультатними. За таких умов вона не може і не хоче жити з відповідачем в своїй квартирі. Просить суд ухвалити рішення яким розірвати усний договір користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладений між нею та ОСОБА_3 і виселити його без надання іншого житлового приміщення та зняття його з реєстрації.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав наведених в заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності, зі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом встановлено, що з 14.05.1983 року ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Луцького міського місцевого суду від 09.09.2003 року шлюб було розірвано ( а.с. 5), що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим 15.05.2008 року Відділом РАЦСу Луцького МУЮ. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/5 частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8), що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 23.12.1994 року, що зареєстроване в Волинському бюро технічної інвентаризації від 14.02.1995 року (а.с. 9). 25 березня 2007 року між власником квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як членом сім’ї власника квартири на невизначений строк було укладено договір користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. На даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується будинковою книжкою (а.с.14-16).
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3, останній проживає у житловому будинку позивачки, при цьому не здійснює плату за надані комунальні послуги, плату за комунальні послуги в повній мірі сплачує ОСОБА_1, ОСОБА_3 при цьому взагалі не сплачує будь-яких грошових коштів за надані комунальні послуги.
Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як встановлено судом, що ОСОБА_3 на протязі декількох років своїми навмисними та протиправними діями постійно робить неможливим спільне проживання з ним в одному будинку, з власником житлового будинку, на грунті особистих неприязних відносин постійно влаштовує сварки, застосовує фізичну силу по відношенню до ОСОБА_1, на його протиправну поведінку позивачка неодноразово зверталися до Луцького МВ УМВС України у Волинській області з відповідними заявами про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2009 року (а.с. 17) у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 було відмовлено, а тому за таких обставин суд вважає, що позовна вимога позивачки про виселення ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання усного договору користування житловим приміщенням укладеного між нею та відповідачем на невизначений строк то вона підлягає задоволенню, так як ОСОБА_3 перестав бути членом сім'ї ОСОБА_1 при цьому проживає в її будинку, який належить її на праві власності, при цьому створює перешкоди у здійсненні права власності, шляхом вчинення конфліктів з образами, застосовує фізичну силу до ОСОБА_1 робить неможливим спільне проживання з ним в одному будинку, а тому суд приходить до висновку про розірвання усного договору користування житловим приміщенням укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на невизначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі - 37,50 грн.
Керуючись ст.ст. 150,156,157,162 ЖК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 – 215, 224 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення – задовольнити повністю.
Договір користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 укладений 25 березня 2007 року між власником квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як членом сім»ї власника квартири на невизначений строк – розірвати.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк Волинської області виселити без надання іншого житлового приміщення та зняти з реєстрації з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк Волинської області на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37,50 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Волинської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Ковтуненко
Рішення складено в повному об’ємі
04 червня 2010 року.