ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2007 р.

Справа  № 11-27/126-07-3847

За позовом: Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед”.

До відповідача: Приватного виробничо-торгового підприємства „Екстра”.

про стягнення 141682,81 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Вимятнін С.М. (за довіреністю);

Від відповідача: Корчагіна Г.І. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Вимятнін С.М. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 07.05.2007 р. за вх. № 4819 Іноземне підприємство „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного виробничо-торгового підприємства „Екстра” (далі - Відповідач) заборгованості у розмірі 141 682,81 грн.

Ухвалою від 08.05.2007 р. суддею Семенюком Г.В.  порушено провадження у справі та присвоєно справі № 27/126-07-3847.

Згідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Мазур Д.Т. справу № 27/126-07-3847 було передано на розгляд судді Власовій С.Г.

Ухвалою від 21.06.2007 р. справу прийнято до провадження суддею Власовою С.Г. та присвоєно № 11-27/126-07-3847.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 21.06.2007 р. за вх. № 14331 надав заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов від 18.06.2007 р. за вх. 13944.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

суд встановив наступне:

У 2006 р. Позивач, Іноземне підприємство „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” на підставі товарно-транспортних накладних поставляло Приватному виробничо-торговому підприємству „Екстра” (Відповідач) товар - безалкогольні напої виробництва Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед”.

Як стверджує Позивач,  станом на 26.06.2006 р. між Іноземним підприємством „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” та ПВТП „Екстра” було підписано Акт звірки по розрахунках за продукцію, згідно якого Приватне виробничо-торгове підприємство „Екстра” визнало заборгованість на користь Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” у розмірі 114 747,21 грн.

Позивач вказує, що після підписання Акту звірки взаєморозрахунків, ним, протягом червня-липня 2006 р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 156 520,98 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача складає: 114 747,21 грн. (сума боргу станом на 21.06.2006 р.) + 156 520,98 грн. (заборгованість за поставлений товар). Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 129 585,38 грн.

Позивач зазначає, що з урахуванням вищевказаних оплат, станом на 04.05.2007 р. заборгованість Відповідача складає 141 682,81 грн. Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

13.03.2007 р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про оплату товару за вих. № 691/2 від 01.03.2007 p., яка була отримана Відповідачем 21.03.2007 р.

Посилаючись на порушення Відповідачем вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, п.1. ст. 193 Господарського кодексу України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 141 682,82 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 18.06.2007 р. за вх. № 13944 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на протязі 2006 р. Позивачем була поставлена партія товару (безалкогольні напої виробництва Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед») на загальну суму 156520,98 грн. Товар виявився недоброякісним, цілісність упаковки була порушена та мали місце дефекти тари, у тому числі ушкодження на пляшках у яких доставлявся Товар.

Відповідно до п. 5.1. Договору усі спори між Сторонами, що виникатимуть у зв'язку з виконанням цього Договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів.

Відповідач вказує, що посилаючись на чисельні звернення споживачів до відповідача, щодо якості безалкогольних напоїв виробництва ІП „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед”, ПВТП „Екстра” вело переговори щодо урегулювання спору шляхом переговорів, але відповіді не на одне звернення не отримало і таким чином був пропущений шестимісячний строк на звернення про проведення експертизи недоброякісного Товару.

Відповідач також зазначив, що 01.03.2007 р. Позивач, не приймаючи до уваги звернення Відповідача, щодо якості поставленого товару, пред'явив відповідачу претензію на суму 141 682,81 грн. ПВТП «Екстра»претензію не визнало.

18.06.2007 р. за вх. № 13943 Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 27/126-07-3847 до розгляду справи № 11/176-07-4736 за позовом ПВТП „Екстра” до Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” про визнання недійсним договору.

21.06.2007 р. за вх. № 14331 Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з Відповідача заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 142532,91 грн. та 3 % річних у розмірі 989,84 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

          

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

          

Протягом червня-липня 2006 р. Позивач поставив Відповідачу за товарно-транспортними накладними:

№ ODI 10995295 від 28.06.2006 р. товар на суму 13 034,16 грн.;

          № ODI 10995303 від 28.06.2006 р. товар на суму 3908,52 грн.;

          № ODI 11012389 від 30.06.2006 р. товар на суму 11 574,00 грн.;

№ ODI 11012397 від 30.06.2006 р. товар на суму 1606,50 грн.;

          № ODI 11019582 від 01.07.2006 р. товар на суму 17 990,40 грн.;

№ ODI 11058622 від 10.07.2006 р. товар на суму 12 575,40 грн.;

№ ODI 11203608 від 12.07.2006 р. товар на суму 23 460,18 грн.;

№ ODI 11203616 від 12.07.2006 р. товар на суму 8482,44 грн.;

          № ODI 11106231 від 19.07.2006 р. товар на суму 46 438,08 грн.;

          № ODI 11107940 від 20.07.2006 р. товар на суму 11 411,94 грн.;

          № ODI 11118475 від 22.07.2006 р. товар на суму 6039,36 грн.

Всього за зазначений період Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 156520,98 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 129 585,38 грн., про що свідчать платіжні дорученням № 9441 від 27.06.2006 р. на суму 32 889,74 грн., № 9698 від 18.07.2006 р. на суму 61 695,64 грн., № 10234 від 04.09.2006 р. на суму 35 000,00 грн. (а.с.19-21).

Крім того згідно акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 26.06.2006 р. (а.с.6-7) у Відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 114741,21 грн.

Станом на 07.05.2007 р. (дата надходження позовної заяви до суду) наявна заборгованість Відповідача складає: 114 747,21 грн. (сума боргу станом на 26.06.2006 р.) + 156 520,98 грн. (заборгованість за товар, поставлений згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних) - 129585,38 грн. (сума сплачена платіжними дорученнями № 9441 від 27.06.2006 р., № 9698 від 18.07.2006 р., № 10234 від 04.09.2006 р.) = 141 682,81 грн.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

13 березня 2007 р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про оплату товару за вих. № 691/2 від 01.03.2007 p.(а.с.21), яка була отримана Відповідачем 21.03.2007 p., про що свідчить поштове повідомлення (а.с.28), опис вкладення цінного листа та квитанція (а.с.24,25).

Враховуючи вищевикладене, Відповідач повинен був в строк до 27.03.2007 р. розрахуватись з Позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене Позивач цілком обґрунтовано нарахував Відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу встановлений індекс інфляції та 3 % річних.

Заборгованості Відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за квітень та травень 2007 р. складає 142532,91 грн., а 3 % річних за період з 28.03.2007 р. по 20.06.2007 р. складають 989,84 грн.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, так як згідно ст. ст. 33,34  Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи..

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи Відповідачем не надано суду ніяких доказів отримання від Позивача неякісного  товару,  з  порушеною цілісністю упаковки та дефектами тари, у тому числі ушкодження на пляшках. Також не були надані докази чисельних звернень споживачів до відповідача, щодо якості безалкогольних напоїв виробництва ІП „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” та ведення ПВТП „Екстра” переговорів щодо урегулювання спору .

Крім того судом не задоволено як необґрунтоване клопотання Відповідача (від 18.06.2007 р. за вх. № 13943) про зупинення провадження у № 27/126-07-3847 до розгляду справи № 11/176-07-4736 за позовом ПВТП „Екстра” до Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” про визнання недійсним договору, оскільки з наданого Відповідачем клопотання не вбачається, як саме розгляд справи № 11/176-07-4736 може вплинути на розгляд справи № 27/126-07-3847, а в доданих до клопотання додатках відсутні відомості щодо договору який ПВТП „Екстра” просить визнати недійсним.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що уточнені позовні вимоги Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” про стягнення з Приватного виробничо-торгового підприємства „Екстра” заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 142532,91 грн. та 3% річних у розмірі 989,84 грн., а всього 143522,75 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі, як законні, обґрунтовані та доведені наявними матеріалами справи.  

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства „Екстра” (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 72, кв. 15, код 22447463, п/р 26003312946 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Іноземного підприємства „Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” (07442, Київська область, Броварський р-н, смт. В. Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе, код 21651322, п/р 26009200027019 у АКБ „Сітібанк” м. Київ, МФО 300584) –142532,91 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних у розмірі 989,84 грн., 1435,23 грн. держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.