Справа № 2-2480/10

РІШЕННЯ

Іменем України

20.08.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого – судді Масенко Д.Є.,

при секретарі – Філатовій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив витребувати у відповідача автомобіль DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 та передати автомобіль позивачу. Також просив суд витребувати у відповідача свідоцтво про реєстрацію автомобіля DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 та передати свідоцтво про реєстрацію позивачу.  

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, виданого Луганським МРЕВ УМВС України в Луганській області 11.07.1998 р. він є власником автомобіля марки DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3. На підставі нотаріальної довіреності від 22.09.2007 р. позивач передав відповідачу вказаний автомобіль для користування. 28.10.2009 р. заявою позивача було відкликано нотаріальну довіреність. Заява зареєстрована приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 1966. На підставі заяви до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис за номером НОМЕР_5 від 28.10.2009 р. про припинення дії нотаріальної довіреності. Вказана обставина підтверджена копією заяви та витягом з Єдиного реєстру довіреностей.

Після вказаних дій позивач неодноразово приїжджав до відповідача з вимогами повернути належний йому на праві приватної власності автомобіль, однак відповідач в поверненні автомобіля відмовляє та каже, що поверне автомобіль тільки після рішення суду.

На думку позивача його право власності порушено оскільки він не може використовувати автомобіль.

Позивач звертався до УДАІ УМВС України в Луганській області, та йому було повідомлено, що автомобіль знаходиться на автомобільній стоянці "Маяк" в районі кв.  Дзержинського, та без рішення суду працівники ДАІ не мають повноважень забрати автомобіль.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За таких обставин позивач був змушений звернутись до суду з позовом.

Крім того, позивач просить відшкодувати понесені ним судові витрати.  

В судовому засіданні позивач пояснив, що між ним та відповідачем 22.09.2007р. був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого він передав відповідачу належний йому автомобіль DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 за який відповідач повинен був сплатити йому 17000гр., вказаний договір у письмовій формі укладений не був але їм на ім’я відповідача та ОСОБА_4 була надана довіреність с правом продажу та відповідачем була надана розписка на суму 12000гр. Відповідач декілька разів сплачував борг частками але кінцево не розрахувався не сплативши суму 9000гр.

Відповідач позов не визнав, надав пояснення в яких зазначив, що його знайомий, який також є другом позивача, повідомив йому про наявність автомобіля в неробочому стані та запропонував продати цей автомобіль. Відповідач домовився з позивачем продати даний автомобіль за 16 000 грн. Після чого позивачем було зроблено довіреність на ім'я його друга - знайомого відповідача та самого відповідача. Продавати автомобіль вони були повинні вдвох, та повертати гроші позивачу також вдвох. Позивач стверджував, що ним було проведено капітальний ремонт двигуна автомобіля. Відповідач, враховуючи те, що позивачем зроблено капітальний ремонт двигуна, розраховував продати автомобіль більше ніж за 16 000 грн. з метою отримання прибутку. Але, як стверджує відповідач, ремонт двигуна не проводився,  тому продати автомобіль за 16 000 грн. відповідачу не вдалось. Відповідач за власні кошти виконав ремонт автомобіля та продав його Приватному підприємству "Віраж" за 8 000 грн., які він позивачу і повернув.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 31 ЦПК України позивач має право на зміну предмету або підстави позову до початку розгляду судом справи по суті.

Однак, позивачем положення зазначеної норми права виконані не були, оскільки надані ним в судовому засіданні пояснення фактично є зміною предмету позову.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем не доведено до суду обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, як це передбачено ст. 60 ЦПК України. Навпаки позивачем надані пояснення відповідно до яких він сам спростовує посилання на ті обставини, що належний йому автомобіль він передав відповідачу у тимчасове користування та надає на підтвердження своїх пояснень розписку від 25.09.2007р. відповідно до якої відповідач зобов’язаний був сплатити йому за автомобіль 12000гр.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 05.03.2010р. частково задоволено заяву ПП «Віраж» про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 28.09.2009р., яким було задоволено позовні вимоги ПП «Віраж» та:

?   визнано дійсним договір купівлі-продажу від 01.09.2009р.;

?   встановлено право приватної власності за ПП «Віраж» на автомобіль DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3;

?   майно витребуване у ПП ОСОБА_2.;

?   ПП ОСОБА_2 зобов’язаний здійснити передачу автомобіля ПП «Віраж»,

та видано наказ про зобов’язання ПП ОСОБА_2 здійснити передачу автомобілю DAIMLER-BENZ, 1987 р.в., кузов №  НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 ПП «Віраж».

    З огляду на викладені обставини суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач має право передбачене ст. 387 ЦК України, щодо витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 31, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 387 ЦК України, суд -

вирішив:

    В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: