ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"19" липня 2007 р. Справа № 19/193
Господарський суд Рівненської області у складі судді Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Літвищенко А.А. розглянув справу
за позовом Зовнішньоекономічна асоціація Торговий дім "Валютінторг"
до відповідача 1: Головне управління статистики у Рівненській області
до відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій відповідача № 1 та № 2 по вчиненню правочинів неправомірними, а самі правочини спільні накази та Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. про прийняття в експлуатацію начеб-то закінченого будівництвом об'єкта виробничого корпусу недійсними
Представники: від позивача –Рибак В.В. ;
від відповідача 1 – Василюта А.С., Фурман Н.І., Воробйова О.В.
від відповідача 2 - Іванусь Л.Т.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз’яснені.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду (як окружного адміністративного суду) з позовом до відповідачів № 1 та № 2, згідно з яким просить:
- визнати дії відповідачів –Головного управління статистики в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по вчиненню правочинів спільних наказів № 77/74 від 13.12.1999 р., № 85/75а від 28.12.1999 р., № 6/2 від 24.01.2000 р. і Акт від 30.12.1999 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію за заголовком начеб-то закінчених будівництвом об'єктів, а за змістом частини площ пускового комплексу виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7 неправомірними;
- визнати спільні накази відповідачів № 1 та № 2 № 77/74 від 13.12.1999 р., № 85/75а від 28.12.1999 р., № 6/2 від 24.01.2000 р. недійсними;
- визнати судом, що правочин Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. про прийняття в експлуатацію за заголовком закінченого будівництвом об'єкта, а за змістом частини площ пускового комплексу виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7, є недійсним, нікчемним правочином в порядку ст.ст. 207, 215, 227, 230 ЦК України.
Відповідно до доповнення до позовної заяви № 58 від 09.07.2007 р. просить визнати відомості внесені відповідачами № 1 та № 2 в пункт 7 Акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 р., а саме текст: “Проектно-кошторисна документація затверджена... наказом від 28 грудня 1999 р. № 85/75а” Рівненських обласних управлінь статистики та Пенсійного фонду України навмисним обманом, що застосували Відповідачі № 1 та № 2 складаючи офіційний документ Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що протягом 1994-2000 років здійснив фактичні дії по інвестуванню своїх грошових та майнових активів та власну працю в будівництво у цілому незавершеному будівництвом будинку виробничого корпусу за адресою у м. Рівне по вул. Короленка, 7 загальною площею 3670 кв.м. Таким чином позивач являється власником інвестованих будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів та грошових активів. В порушення права власності позивача відповідачі № 1 та № 2 вчинили неправомірні дії спрямовані на набуття ними цивільних прав та обов'язків, які належали позивачу.
За таких обставин вказує, що на заявлені вимоги не поширюється позовна давність, оскільки порушено речове право позивача незаконним правовим актом органу державної влади, тобто спільними наказами та Актом державної приймальної комісії, затвердженими відповідачами № 1 та № 2.
В судових засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач 1 - Головне управління статистики в Рівненській області проти позову заперечує, мотивуючи тим, що спір який виник між сторонами хоч і за участю суб'єкта владних повноважень, однак не при виконанні ним владних управлінських функцій, не є публічно-правовим спором, а відноситься до спорів, які підлягають розгляду господарськими судами. Відтак поданий адміністративний позов не оскаржує рішень суб'єкта владних повноважень - нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, яким порушено права, свободи чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. При цьому зазначає, що спірні правовідносини між сторонами неодноразово вирішувались господарським судом Рівненської області, про що є відповідні рішення.
Окрім цього зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення з позовом до адміністративного суду згідно ст. 99 КАС України та просить застосувати наслідки пропущення вказаного строку (заява № 18-03/244 від 21.05.2007 р.).
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області власних письмових заперечень проти позову не подав, однак в судових засіданнях повністю підтримав заперечення, викладені відповідачем-1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як зазначає позивач у позовній заяві неправомірні дії відповідачів, як суб’єктів владних повноважень полягають у вчиненні правочинів, спрямованих на набуття ними цивільних прав та обов’язків, які належать позивачу, а саме:
- відповідачі № 1 та № 2 своїм спільним наказом № 77/74 від 13.12.1999 р. не маючи статутних повноважень призначили начеб-то державну приймальну комісію про прийняття в експлуатацію начеб-то закінченого будівництвом об’єкту за заголовком, а фактично по тексту Акту пред’явили до прийняття в експлуатацію членам комісії тільки частину приміщень, назвавши їх пусковий комплекс і не повідомивши членам комісії, що у цілому незавершений будівництвом будинок не приймається, а приймається частина приміщення виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7 всупереч вимогам Постанови КМУ № 449 від 05.08.1992 р.;
- відповідачі № 1 та № 2 всупереч вимогам ДБН А.3.1.-3-94 не маючи статутних повноважень своїм спільним наказом від 13.12.1999 р. затвердили склад державної приймальної комісії не маючи на цей час станом на 13.02.1999 р. затвердженої проектно-кошторисної документації будівництва частини приміщення пускового комплексу виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7;
- не дивлячись, що будівництво виробничого корпусу здійснювалось на підставі рішення виконкому Рівненської міської Ради народних депутатів від 04.05.1975 р., в склад начеб-то державної приймальної комісії, яку відповідачі № 1 та № 2 неправомірно затвердили своїм спільним наказом від 13.12.1999 р., а не розпорядженням Рівненського міського голови, відповідачі № 1 та № 2 не включили у склад державної приймальної комісії представника від виконкому Рівненської міської ради;
- до складу вказаної “липової” державної комісії відповідачі № 1 та № 2 не включили представника банку який начеб-то фінансував будівництво пускового комплексу виробничого корпусу з джерел державного бюджету України, тому що такого фінансування не було, а будівництво здійснювалось з 1994 по 2000 року в основному тільки за кошти інвесторів, в тому числі позивача;
- відповідачі № 1 та № 2 пред’явили членам державної приймальної комісії частину приміщення виробничого корпусу у цілому не завершеного будівництвом, неправомірно назвавши згадані приміщення добудовою старого адмністративного корпусу, який у цілому був прийнятий в експлуатацію за рішенням міськвиконкому № 1445 від 11.12.1969 р., цеб-то вчинили обман членів комісії стосовно добудови;
- відповідачі № 1 та № 2 членам державної приймальної комісії в додатках № 2 не надали повний перелік правовстановлюючих документів у відповідності з п.2.7, п. 2.10 ДБН А.3.1-3-94. Зокрема, не представлено акти по формі КБ-2в приймання окремих видів будівельних робіт (вікна, двері, теплопостачання, водопровід, каналізація, тощо) виконаних, в тому числі, за кошти і з будівельних матеріалів позивача по формі КБ-2в на будівництві виробничого корпусу з 1994 по 2000 рр., особливо коли генпідрядником було Рівненське “БМУ Промжитлобуд-2”, а субпідрядником СУ-534, підприємство “Пластик” та інші організації;
- відповідачі № 1 та № 2 не пред’явили членам комісії весь об’єм проектної документації на виробничий корпус, а тільки частину проектної документації на частину приміщень виробничого корпусу у цілому не завершеному будівництвом будинку виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7;
- відповідачі № 1 та № 2 спільним наказом № 85/75а від 28.12.1999 р. не маючи статутних повноважень, формально заднім числом, за один день до підписання акту прийняття в експлуатацію приміщень до 30.12.1999 р. затвердили якусь “липову” проектно-кошторисну документацію по якій начеб-то проводилось державне фінансування з джерел державного бюджету України будівництва частини приміщень у цілому не завершеного будівництвом виробничого корпусу пускового комплексу. В той час такого державного фінансування не було, а будівництво виробничого корпусу фактично здійснювалось в основному за кошти інвесторів, в тому числі за кошти позивача;
- у складі “липової” державної комісії неправомірно затверджено заступником голови комісії начальника відділу кадрів Рівненського обласного управління Пенсійного фонду України Тютюнник В.М., який на час вчинення оспорюваного правочину від 30.12.1999 р. вже був оформлений як пенсіонер і не мав повноважень для вчинення такого правочину від імені Пенсійного фонду України, в тому числі від робітників ЗАТ УБ Рівненської АС гроші яких неправомірно використали не за призначенням, на будівництво;
- оспорюваний правочин Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. прийняття в експлуатацію об’єкту не затверджено і не підписаний представниками Рівненської міської ради, яка приймала рішення № 449 від 04.05.1976 р. про здійснення будівництва, не підписано банком який начеб-то здійснював державне фінансування з джерел державного бюджету України за кошторисом який неповноважно затвердили відповідачі № 1 та № 2 всупереч порядку і форми Акту згідно ДБН А.3.1-3-94;
- відповідачі № 1 та № 2 своїм спільним наказом № 6/2 від 24.01.2000 р. не маючи статутних повноважень затвердили нікчемний правочин і як це встановлено судом по справі № 11/294 від 22.12.2006 р. –“Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту за адресою м. Рівне, вул. Короленка, 7 –не є актом чи рішенням Рівненського обласного управління статистики чи Рівненського обласного управління Пенсійного фонду України, який прийнято в межах їх компетенції відповідно до завдань та функцій покладених на них законодавством”;
- вчиняючи оспорюваний правочин відповідачі № 1 та № 2 членам державної приймальної комісії пред’явили приміщення яке начеб-то є окремою будівлею пусковим комплексом добудованого до адміністративного корпусу, а насправді він є тільки частина виробничого корпусу у цілому не завершеного будівництвом виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7, є недійсним, нікчемним правочином в порядку ст.ст. 207, 215, 227, 230 ЦК України.
При цьому позивач зазначає, що на заявлені позовні вимоги не поширюється позовна давність згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України та відповідно не може бути застосовано ст. 100 КАС України, оскільки зазначеними діями (вчинення правочинів) відповідачів № 1 та № 2 порушено речові права позивача як власника інвестованих у будівництво майнових та грошових активів і власноручної праці. Вказує, що про вчинення відповідачами № 1 та № 2 правочину –Акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. поза межами компетенції їх завдань та функцій позивачу стало відомо тільки по висновку з ухвали господарського суду Рівненської області від 22.12.2006 року по справі № 11/294.
За умовами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.07.2006 р. № 5/129, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, зобов'язано ЗЕА ТД "Валютінторг" звільнити нежитлові приміщення площею 94,4 кв.м. по вул. Короленка, 7 в м. Рівне.
Зазначеним рішенням встановлено, що в 1988 році Рівненське обласне управління статистики розпочало будівництво виробничого корпусу за адресою м. Рівне вул. Короленка,7.
Будівництво виробничого корпусу здійснювалось підрядними та супідрядними організаціями. На початку 1994 року, між Головним управлінням статистики у Рівненській області та ЗЕА ТД “Валютінторг” було укладено договір №1-СД від 11.01.1994 року про сумісне закінчення будівництва виробничого корпусу Рівненського обласного управління статистики і оренди приміщення по вул. Короленка 7 м. Рівне. Згідно п 2.4 договору Головне управління статистики в Рівненській області зобов’язувалося надати ЗЕА ТД "Валютінторг" в довгострокову оренду частину виробничих приміщень загальною площею 880 м. кв. строком на 50 років. з правом першочергового придбання орендарем або його правонаступником цієї частини будинку у власність в разі продажу.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.10.2002 року по справі №14/320, визнано неукладеним Договір №1-СД від 11.01.1994 року “Про сумісне закінчення будівництва виробничого корпусу Рівненського обласного управління статистики і оренди збудованого приміщення по вул. Короленка,7”. Інший аналогічний договір №1-СД від 11.01.1994 року “Про сумісне закінчення будівництва виробничого корпусу Рівненського обласного управління статистики і оренди збудованого приміщення по вул. Короленка,7” рішенням господарського суду Рівненської області від 08-10.10.2003 року по справі №15/259, також визнано неукладеним.
Відсутність договірних зобов’язань, які випливають із спірного договору №1-СД від 11.01.1994 року підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004 року по справі №15/300 в якій зазначено, що ЗЕА ТД “Валютінторг” не має правових підстав посилатися на зазначений договір, як на підставу обгрунтування своїх вимог, оскільки цивільні права і обов’язки між сторонами не виникали.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 березня 2004 року по справі №15/300 встановлено, що грошові кошти та майнові активи, які були внесені позивачем в ході будівництва корпусів по вул. Короленка,7 м. Рівне, були повернуті відповідачу у повному обсязі.
В серпні 1997 року позивач, як замовник, уклав з управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області контракт на виконання робіт по добудові виробничого корпусу по вул. Короленка ,7. В 1999 році пусковий комплекс виробничого корпусу за участю управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, був завершений будівництвом та прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією по акту від 30.12.1999 року.
На підставі акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 року було видано свідоцтво про право власності №13-800 від 26 грудня 2001 року, згідно якого адміністративний будинок загальною площею 1961,5 кв. метри з частиною добудови виробничого корпусу площею 2585,4 кв.м. розташований за адресою. Рівне вул. Короленка,7 належить Верховній раді України / Рівненське обласне управління статистики/ на праві державної власності.
Нерухоме майно по вул. Короленка,7 у м. Рівне є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні Головного управління статистики в Рівненській області
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.02.2004 р. у справі № 2/36, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 р. та Вищого господарського суду України від 24.02.2005 р., відмовлено в позовній вимозі ЗЕА ТД "Валютінторг" про визнання спільної сумісної власності на спеціальні вентиляційні короба, встановлені ним в сумісно збудованому будинку за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7. Одночасно постановою ЛАГСУ від 01.07.2004 р. № 2/36 встановлено слідуюче: “З аналізу матеріалів справи та поданих сторонами доказів вбачається відсутність грошових та інших майнових внесків скаржника (ЗЕА ТД “Валютінторг”) у спільну діяльність сторін щодо будівництва нежитлового приміщення корпусу Рівненського обласного управління статистики. Даний факт підтверджується наступними актами, які наділені усіма ознаками належних і допустимих доказів, зокрема платіжними дорученнями № 924 від 08.09.1995 р., № 987 від 22.09.1995 р., № 1053 від 04.10.1995 р., № 1187 від 04.11.1995 р., № 415 від 26.04.1996 р., № 516 від 05.06.1996 р., якими обласне управління статистики перерахувало (повернуло) скаржнику на його розрахунковий рахунок № 609205 в Комерційному банку “Княжий” грошові кошти відповідно: 2160936000 крб., 2160936000 крб., 2160936000 крб., 2200000000 крб, 3000000000 крб., 3000000000 крб., в тому числі і 500000000 крб. Вартості придбаної оцинкованої сталі. Зазначений факт підтверджується і листом Рівненської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” від 26.10.2001 р. за № 18, яким банк, що обслуговував відповідача, підтвердив перерахування коштів з особового рахунку Рівненського обласного управління статистики № 181253 на розрахунковий рахунок № 609205 ЗЕА ТД “Валютінторг” в АКБ “Княжий”. Посилання скаржника на відсутність на його розрахунковому рахунку перерахованих відповідачем коштів судовою колегією до уваги не береться, так як відповідно до вимог п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” зобов’язання платника щодо сплати коштів вважаються виконаними з прийняттям банком розрахункового документу на перерахування відповідних коштів на рахунок отримувача.”.
Аналогічний висновок про відсутність грошових та інших майнових внесків позивача в будівництво викладено в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004 року по справі № 15/300 за позовом ЗЕА ТД “Валютінторг” до Рівненського обласного управління статистики та КП “РМБТІ” про визнання свідоцтва про право власності № 13-800 від 26.12.2001 р. на адміністративний будинок з частиною добудови недійсним та визнання права власності на спільно збудовану будівлю.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.06.2005 р. у справі № 7/81, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 р. та Вищого господарського суду України від 21.02.2006 р. відмовлено в позовній вимозі ЗЕА ТД "Валютінторг" про визнання права власності на спеціальні оцинковані вентиляційні короби, встановлені у будинку за адресою м. Рівне, вул. Короленка, 7. Крім цього судом встановлено безпідставність вимог ЗЕА ТД "Валютінторг" про визнання його права власності на матеріали і обладнання в процесі будівництва за адресою м. Рівне, вул. Короленка, 7.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2006 р. у справі № 16/141, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р., в задоволенні позовних вимог ЗЕА ТД "Валютінторг" про визнання одноосібного права власності на 44 металопластикові вікна зі склопакетами відмовлено.
Зважаючи, що судовими інстанціями встановлена відсутність грошових та інших майнових внесків позивача в будівництво, посилання останнього на порушення речових прав як власника інвестованих у будівництво майнових та грошових активів і власноручної праці не відповідає дійсності. Відповідно посилання на п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України судом не може бути прийнято до уваги.
За таких обставин, щодо позовних вимог про визнання дій відповідачів –Головного управління статистики в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по вчиненню правочинів спільних наказів № 77/74 від 13.12.1999 р., № 85/75а від 28.12.1999 р., № 6/2 від 24.01.2000 р. і Акту від 30.12.1999 р. державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію за заголовком начеб-то закінчених будівництвом об'єктів, а за змістом частини площ пускового комплексу виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7 неправомірними, судом враховано слідуюче.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач знав про існування оспорюваних документів, зокрема спільного наказу Рівненських обласних управлінь статистики і Пенсійного фонду від 24.02.2000 року № 6/2 і Акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. ще в 2001 році із матеріалів справи № 14/320 за позовом прокуратури міста Рівне до ЗЕА ТД “Валютінторг” про визнання недійсним договору від 11.01.1994 р. № 1-СД та виселення із приміщення, оскільки зазначені документи були долучені до матеріалів справи разом із позовною заявою 14 травня 2001 року та були предметом дослідження. Зазначені документи були також залучені і були предметом судового дослідження у справі № 15/300 за позовом ЗЕА ТД “Валютінторг” до Рівненського обласного управління статистики та КП “РМБТІ” про визнання свідоцтва про право власності № 13-800 від 26.12.2001 р. на адміністративний будинок з частиною добудови недійсним та визнання права власності на спільно збудовану будівлю.
Згідно ч. 1 розділу VII прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, цей Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2005 року, а відтак річний строк звернення до суду сплив 1 вересня 2006 року.
Позовна заява про визнання неправомірними дій відповідачів подана до суду 27 квітня 2007 року, тобто з пропуском встановленого річного строку.
У відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідну заяву про застосування судом наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду подано Головним управлінням статистики у Рівненській області 06.06.2007 року.
Причини пропущення строку звернення до суду, які могли б бути визнані судом поважними, позивачем не доведено.
Відтак вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідачів задоволенню не підлягають.
За аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання недійсними спільних наказів відповідачів № 1 та № 2 № 77/74 від 13.12.1999 р., № 85/75а від 28.12.1999 р., № 6/2 від 24.01.2000 р., а також визнання недійсним Акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. про прийняття в експлуатацію за заголовком закінченого будівництвом об'єкта, а за змістом частини площ пускового комплексу виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7.
Заявлена позивачем вимога відповідно до доповнення до позовної заяви № 58 від 09.07.2007 р. про визнання відомостей внесених відповідачами № 1 та № 2 в пункт 7 Акту державної приймальної комісії від 30.12.1999 р., а саме текст: “Проектно-кошторисна документація затверджена... наказом від 28 грудня 1999 р. № 85/75а” Рівненських обласних управлінь статистики та Пенсійного фонду України навмисним обманом, що застосували Відповідачі № 1 та № 2 складаючи офіційний документ Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999 р. задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає способам захисту порушених прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,–
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні позову повністю.
2. Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тимошенко О.М.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "24" вересня 2007 р.