№ 4с-211/10

У Х В А Л А

21 серпня  2010 року                                                             м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазурик О.Ф., розглянувши скаргу  ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

                                             В С Т А Н О В И В :    

          В  серпні 2010 року  скаржник ОСОБА_1  звернулася до суду зі скаргою на постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від  27 липня 2010 року про  закриття виконавчого провадження.

          Вказана  скарга підлягає поверненню  скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

ОСОБА_1 в скарзі зазначила, що  державним виконавцем було виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  з квартири АДРЕСА_1, що надана їм згідно ордера на жиле приміщення № 26986 серії Б від 27.12.2000 року виданий Московською районною в м. Києві державною адміністрацією.

В той час скаржник посилається на те, що фактично вона та члени її сім’ї проживають не в АДРЕСА_2. Тому вважає, що фактично рішення Голосіївського районного суду м. Києва  про її виселення не виконано, а тому були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

          Дослідивши матеріали скарги суд дійшов висновку, що скаржник фактично оскаржує в судовому порядку описку державного виконавця зроблену в  постанові ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від  27 липня 2010 року про  закриття виконавчого провадження за виконавчим документом № 2-774/09 від 16.03.2010 року.

Відповідно  до  частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають   між   учасниками   певних  правовідносин.  Виходячи  з наведеного,   відсутність   правовідносин   виключає    можливість звернення до суду,  оскільки відсутнє право,  що підлягає судовому захисту.

Згідно роз’яснень Верховного Суду України викладених в п. 2 постанови  № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають. У разі надходження такого звернення суддя повертає заяву на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 ЦПК.

Враховуючи, що законом не передбачено право скаржника звернення до суду з приводу описки в постанові державного виконавця, скарга підлягаю поверненню скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 121  ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця повернути скаржнику.

          Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі  апеляційної скарги в 5 – денний строк з дня отримання копії ухвали.

          Суддя