Справа № 22ц-12981 Головуючий у 1 інстанції Трінька О.В.
Категорія 27 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О., Новосядлої В.М.
при секретарях Гришай О.В., Руденко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,
Встановив:
В липні 2009 року Д»яченко Д.А. звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 посилався на те, що передав у борг відповідачу суму, еквіваленту 32000 доларів США, відповідач не виконав умови договору, хоча зобов»язався повернути борг до 1 лютого 2008 року. Просив стягнути на свою користь суму боргу, 3 % річних за прострочення виконання зобов»язання, судові витрати. Відповідач позов не визнав, пред»явив зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, посилався на те, що гроші у борг не отримував, договір позики підписав під впливом обману, договір є фіктивним. Просив позов задовольнити.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 червня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнутий борг за договором позики від 21.11.2007 року в розмірі 253632 гривні, 3% річних від простроченої суми – 17323 гривні, судовий збір 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень, витрати пов»язані з участю адвоката у судовому процесі 2500 гривень, а всього 275185 гривень, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2007 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у борг 32000 доларів США строком до 1 лютого 2008 року. Суд дійшов до висновку, що оскільки відповідач не сплатив суму боргу, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума боргу та 3 % річних за порушення виконання зобов’язання. Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги відповідача про недійсність договору позики недоведені, тому відмовив в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, позивач та його представник просили скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, його представника, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частинні стягнення суми боргу, 3% річних, витрат на послуги адвоката зміні, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони уклали договір позики, оскільки відповідач не повернув гроші позивачу, суд стягнув на користь позивача суму боргу з урахуванням 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки суду ґрунтують на доказах по справі та нормах матеріального права.
Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладеного договору позики позивач надав договір від 21 листопада 2007 року, з якого випливає, що відповідач отримав у борг від позивача суму 32000 доларів США та зобов»язався повернути суму боргу до 1 лютого 2008 року. Договір укладений у письмовій формі, підписаний особисто сторонами, що в судовому засіданні не заперечувалось. Таким чином, договір за формою відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.
Звернувшись до суду з позовом, відповідач наполягав на тому, що він не отримував гроші за договором, договір позики підписав під впливом обману, договір є фіктивним, оскільки гроші за договором не передавались. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог відповідача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вказані вимоги позивача не доведені і не випливають з норм матеріального права.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідачем в судовому засіданні не надано жодного доказу щодо укладення договору під впливом обману, насильства тощо, його доводи про безгрошовість договору позики спростовуються самим договором й належними доказами не підтверджені. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення суми боргу та щодо відмови в задоволені позовних вимог відповідача про визнання договору позики недійсним.
Проте з висновками суду щодо визначення розміру суми боргу за договором, 3 % річних погодитись неможливо.
Стягуючи на користь позивача суму боргу, суд першої інстанції виходив з курсу долара США в розмірі 792,6 гривень. Проте на час ухвалення рішення курс долару США відносно до гривні, що був офіційно встановлений Національним банком України, становив 791,29 гривень. Таким чином, рішення в частині визначення розміру суми боргу та 3% річних підлягає зміні, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 253 212 гривень 80 копійок, відповідно, 3% річних слід стягнути від простроченої суми боргу в розмірі 17294,78 гривень.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного стягнення 3 % річних з посиланням на те, що за умовами договору позики не були передбачені проценти, висновки суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З договору позики вбачається, що строк повернення грошей був визначений 1 лютого 2008 року, оскільки гроші не були повернуті суд дійшов до правильного висновку щодо застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК та обґрунтовано стягнув 3% річних з простроченої суми з 1 лютого 2008 року.
Доводи скарги про те, що договором позики не були передбачені проценти за користування кредитом на висновки суду не впливають, оскільки суд не стягнув проценти за користування кредитом, а стягнув проценти як вид відповідальності за порушення грошового зобов’язання, за своєю правовою природою проценти за користування кредитом (ст. 1047 ЦК) та проценти від простроченої суми як вид відповідальності за порушення грошового зобов’язання ( ст. 625 ЦК) не є тотожними.
Також підлягає зміні рішення суду в частині стягнення витрат на допомогу адвоката, оскільки належними доказами по справі підтверджено, що позивач виплатив адвокатській конторі за участь в судовому процесі 1500 гривень, що підтверджується належною довідкою, витребуваною апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 307, 308, п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 червня 2010 року в частинні стягнення сум змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 253212,80 гривень (двісті п’ятдесят три тисячі двісті дванадцять гривень 80 копійок), 3% річних за прострочення виконання зобов»язання в розмірі 17294,78 гривень (сімнадцять тисяч двісті дев’яноста чотири гривні 78 копійок), витрати, пов’язані з участю адвоката у судовому процессі в розмірі 1500 гривень (одна тисяча п’ятсот гривень).
В частині стягнення судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку.
Головуюча:
Судді: