АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-597/2010р. Головуючий у суді І–ї інстанції: Чередников С.М.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України – Т.З. Доповідач: Ландар О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Куліша В.М.,
суддів Павленка В.П., Ландар О.В.,
за участю: прокурора Кашициної О.Є.,
захисника ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8
розглянувши 20 серпня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_8 та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, приватного підприємця, раніше не судимого
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілих:
• ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 124 грн. 82 коп. та 37 000 грн. – моральної шкоди;
• ОСОБА_10 37 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У відповідності з вимогами ст. 81 КПК України по справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 26 грудня 2009 року, близько 22 год. 50 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в порушення вимог пунктів 2. 9 та 12. 3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об’єктивно спроможний виявити, - повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, керуючи технічно справним автомобілем « Міцубісі - Галант », державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись зі швидкістю 60 км/год по вул. Комсомольська в с. Засулля Лубенського району, де малося увімкнене вуличне освітлення, проявив неуважність і не помітивши групу молоді, яка порушуючи вимоги п. 4. 14 Правил дорожнього руху України, рухалася на зустріч руху транспортних засобів по проїжджій частині, здійснив на них наїзд.
В результаті дорожньо – транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні пошкодження у вигляді кровопідтічності мяких тканин голови в проекції ран, крововиливів під тверду мозкову оболонку в правій та лівій задній черепно – мозковій ямці, в лобно – скронево - тімґяно – потиличних долях зліва та справа, в речовину по базальній поверхні правої лобної долі з розчавленням речовини мозку на глибину до 4 см з проривом крові в правий та лівий шлуночок мозку, лінійного перелому основи черепа в передній черепній ямці, перелому верхньої третини правого стегна з крововиливом, поперечного перелому великогомілкової кістки лівої гомілки з крововиливом, перелому малогомілкової кістки нижньої третини лівої гомілки зі зміщенням, саден в ділянці спинки носу зліва, по тильній поверхні правої кисті та в основі пальців, саден в ділянці крила тазу зліва по передній поверхні лівого колінного суглобу, забитої рани по долонній поверхні лівої кісті та проекції п’ясних кісток, синця по передній поверхні лівої гомілки, від яких той помер, а потерпілому ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому лівого стегна в середній третині зі зміщення, забитої рани лівого стегна, що потягли тривалий розлад здоров’я.
Засуджений ОСОБА_8, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, вказує на призначення йому надто суворого покарання і просить з урахуванням повного визнання ним вини, відшкодування завданої потерпілій ОСОБА_11 шкоди, наявність на утриманні дружини з дитиною і батька - інваліда та незадовільного стану здоров’я, який викликаний хворобою дванадцятипалої кишки, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В принесених апеляціях потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 навпаки вважають, що при обранні покарання винному, яке на їх думку є надто м’яким, суд першої інстанції недостатньо врахував тяжкість злочину, який ОСОБА_8 вчинив у стані алкогольного сп’яніння, його негативні наслідки, відсутність намагання винного відшкодувати завдану їм шкоду, що свідчить про підвищену суспільно – небезпечність останнього, а визнані судом обставини, що пом’якшують йому покарання, зокрема, наявність на утриманні батька – інваліда не відповідають дійсності. За таких обставин просять вирок суду скасувати та постановити апеляційною інстанцією своє рішення, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на три роки та задоволенням заявлених позовів в повному об’ємі.
Вислухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, які просили вирок суду змінити та пом’якшити покарання, застосувавши ст. 75 КК України, а апеляції потерпілих залишити без задоволення, з чим не погодилися останні і їх представник ОСОБА_12 та вказували на відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового вироку, яким визначити винному покарання в виді восьми років позбавлення волі з позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки, міркування прокурора Кашициної О.Є. про законність та обґрунтованість вироку суду та відсутність підстав для задоволення принесених апеляцій, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як в апеляціях потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10, так і засудженого ОСОБА_8 не оспорюються фактичні обставини вчиненого злочину та правильність кваліфікації дій останнього.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 та тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11, які потягли тривалий розлад її здоров’я, ґрунтується на зібраних у справі доказах, що всебічно та повно перевірені в судовому засіданні та детально наведені у вироку. Проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Із мотивувальної частини вироку видно, що обираючи покарання засудженому місцевий суд відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі і ті на які останній посилається в поданій апеляції.
Також, всупереч тверджень потерпілих, суд визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, у звязку з чим призначив йому як основне, так і додаткове покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав вважати обране ОСОБА_8 покарання занадто м’яким, на що посилаються в своїх апеляціях потерпілі, а також надмірно суворим, про що вказано в апеляції засудженого.
При вирішенні цивільного позову суд дійшов правильного висновку про стягнення з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 37 000 грн. кожному та додатково на користь потерпілого ОСОБА_13 13 124 грн. 82 коп. матеріальної шкоди.
При цьому, розмір задоволених позовних вимог судом визначено з урахуванням характеру та обсягу душевних, психічних та фізичних страждань, які зазнали потерпілі, такий розмір відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості і чинному кримінально та цивільно – процесуальному законодавству, а відтак, колегія суддів не знаходить підстав для збільшення суми постановлених стягнень.
За таких обставин, вирок районного суду відповідає вимогам статей 323, 324 КПК України, отже він є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Істотних порушень вимог кримінально – процесуального законодавства по справі не допущено.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 травня 2010 року щодо останнього - без змін.
с у д д і:
Куліш В.М. Павленко В.П. Ландар О.В.