Справа № 22-9971                Головуючий у 1 інстанції –                                      

                                      Яровенко Н.О.                                       Доповідач – Семенюк Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого – Семенюк Т.А.

Суддів – Побірченко Т.І., Гончара В.П.

при секретарі – Шевчук О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва  від 30 квітня 2010 року в справі за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку,  -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва  від 30 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що  позивач звернувся до суду з даним  позовом до ОСОБА_2, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 20.05.1987 року ОСОБА_2 була поселена на ліжко-місце в рахунок ліміту вільної площі в гуртожиток по АДРЕСА_1, підпорядкований ДП «ДВРЗ».

В добровільному порядку відповідачка відмовляється виселятись зі спірної кімнати. Оскільки у ОСОБА_2 немає будь-яких законних підстав для подальшого проживання на зайнятій житловій площі, просить виселити її без надання іншого житлового приміщення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач та її представники в судовому засіданні позов не визнали.

Як вбачається з матеріалів справи,  20.05.1987 року ОСОБА_2 була поселена в гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 кім. 6, як особа яка прибула на роботу в дитячий садочок № 220 вихователем та приступила до роботи з 1977 року (а.с. 7).

Згідно довідки форми № 3 відповідач з 1987 року, тобто з моменту вселення, і по даний момент зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Судом встановлено, що відповідачка з 1988 року постійно працювала в дитячому садочку № 83, який був підпорядкований Південно-Західній залізниці, в 1996 році нумерація дитячого дошкільного закладу була змінена на № 701, де вона і продовжувала працювати до 25.08.1999 року. Загальний стаж роботи в дитячому закладі № 83, нумерацію якого було змінено на № 701, пропрацювала з 23.03.1988 року по 25.08.1999 року, що становить 11 років 5 місяців, а тому не підлягає звільненню (а.с.21, 22-26).

Як вбачається з матеріалів справи, дитячий дошкільний заклад в м. Києва № 83 у період з 1987 року по 1996 рік знаходився у підпорядкуванні Південно-Західної залізниці, (а.с. 60).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у дитячому садочку № 83 з 1988 року, який до 1996 року був підпорядкований Південно-Західній залізниці, проте вона  продовжувала працювати в ньому до 25.08.1999 року.

За  ст. 32 ЖК України,  працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, що відповідачка без законних підстав проживала у гуртожитку, оскільки ОСОБА_2 була поселена до гуртожитку на законних підставах, крім того,  як вбачається з листа Дніпровської районної у м. Києві адміністрації від 25 січня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 як вихователька дитячого садочку перебувала на квартирному обліку Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (а.с. 54).

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, яки призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтоване,  висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва  від 30 квітня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді