Справа № 22-10248 Головуючий у 1 інстанції –
Іванченко М.М.
Доповідач – Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Пікуль А.А.
при секретарі – Шевчук О.В.,
розглянувши в порядку ст. 304№ ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 2 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 12 лютого 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва звернулися з апеляційними скаргами.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва нарахувати та виплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу с 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2008 року, що з урахуванням індексу інфляції становить 5112 грн. 90 коп., вважаючи, що судом безпідставно відмовлено у поновленні строку на звернення з позовом, судом при вирішенні спору порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва в апеляційній скарзі просив постанову скасувати, відмовити позивачу у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що 12 лютого 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до УПФУ в Деснянському районі м. Києва про зобов`язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що зазначені надбавки йому не виплачувались.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Судом встановлено, що нарахування та виплата доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 не здійснювалася, у зв’язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» призначалася з 01.01.2006 року, а позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав з порушенням річного строку звернення 12 лютого 2009 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд незаконно не поновив йому строк на звернення до суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 12 лютого 2009 року.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
На думку судової колегії, позивач повинен був дізнатися про те, що пенсію йому виплачено без урахування вказаної надбавки в момент отримання ним такої пенсії.
Також колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм закону при вирішенні питання про відмову у стягненні державної соціальної допомоги з врахуванням індексу інфляції в розмірі 5112 грн. 90 коп., оскільки, суд вирішуючи ці питання правильно виходив з того, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, та суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Інші доводи апеляційних скарг також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2 квітня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді