1-100/2010 р.    

   В И Р О К

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 серпня 2010 року Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

    головуючого – судді Халявки В.І.,

    при секретарі – Козулі Н.П.,

    з участю прокурора – Каменєва В.В..,

    та захисника – ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка справу про обвинувачення

            ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1  року

            народження, уродженця с.Вереміївка Семенівського району

Полтавської області, українця, громадянина України, з неповною

середньою освітою, не одруженого, невійськовозобов»язаного,

жителя АДРЕСА_1,

                                       не маючого постійної роботи, раніше судимого:

- Семенівським районним судом Полтавської області  27.06.2003 року за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільненого 3 листопада 2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці і 14 днів;

- Хорольським районним судом Полтавської області 16 травня 2007 року

за ст.185 ч.3 , ст.71  КК України до 3 років і 6 місяців  позбавлення волі,

звільненого з місць позбавлення волі 19 лютого 2010 року умовно-

достроково на невідбутий строк 9 місяців і 15 днів  

у злочині, передбаченому ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :  

    Підсудний ОСОБА_2  скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України  за таких обставин.

 В період  з 1 квітня 2010 року по 6 квітня 2010 року ( точної дати встановити не вдалося ) ОСОБА_2, будучи раніше судимим за крадіжку чужого майна , з метою викрадення майна потерпілого ОСОБА_3, близько 18 год. 30 хв. прийшов  до будинку останнього , що на АДРЕСА_2 Семенівського району. З  допомогою металевої труби ОСОБА_2 зірвав навісний замок на вхідних дверях будинку  та проник всередину . Із будинку підсудний таємно викрав чавунну плиту з кільцями вартістю 100 грн., дверцята груби за 35 грн., двоє дверцят піддувала за 50 грн. та  колосник із груби за 40 грн., а всього на 225 гривень. Викрадені  вироби з металу підсудний здав на пункт прийому  металобрухту, а виручені кошти витратив на  власні потреби.

Він же, ОСОБА_2, 7 травня 2010 року близько 10 години, перебуваючи  в стані алкогольного сп»яніння , таємно  проник на подвір»я свого дядька ОСОБА_4, що по АДРЕСА_3 Семенівського району , та із приміщення, пристосованого для утримання нутрій, таємно викрав одну сіру нутрію віком в 1 рік вартістю 150 гривень. Викрадену  нутрію підсудний  разом зі своїми знайомими забив  та з»їв в с.Веселий Поділ Семенівського району.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у викраденні металевих виробів  із будинку  та нутрії із господарства свого дядька визнав повністю і розкаявся. ОСОБА_2 показав, що на початку  квітня 2010 року, близько 18 год. 30 хв. він з металевою трубою та мішком прийшов  до садиби ОСОБА_3, що в с.Веселий Поділ Семенівського району . З допомогою металевої труби він зірвав  навісний замок з вхідних дверей  та проник до будинку. Він знав, що  в будинку постійно ніхто не проживає. В будинку він розібрав грубу та викрав  металеві речі – плиту, дверцята, колосник. Всього металевих виробів було близько 50 кг. вагою. Викрадене  він наступного дня відвіз в пункт прийому металобрухту та виручив більше 200 гривень, які витратив на продукти харчування.

В травні 2010 року він таємно  проник на подвір»я свого дядька ОСОБА_4  та з приміщення, де тримають нутрій , викрав  одну нутрію  середніх розмірів, яку згодом  з»їв  із своїми знайомими в с.Веселий Поділ Семенівського району.

    В порядку ст.299 КПК України судом не досліджвуались докази про обставини справи,   які ніким  не оспорюються.

    Враховуючи  показання підсудного ОСОБА_2, які є логічними та послідовними, суд не сумнівається  в їх правдивості та достовірності, а також вважає  доведеною вину ОСОБА_2 в скоєнні ним злочину.

    Підсудний ОСОБА_2 вчинив  крадіжки чужого майна шляхом  проникнення в житло та інше приміщення , тому його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України за ознакою проникнення та ознакою повторності.

    При призначенні    покарання ОСОБА_2 суд в якості обставин, що пом»якшують  покарання  визнає: явку з повинною, щире каяття та сприяння у розкритті злочину. Суд також враховує, що ОСОБА_2  вчинив крадіжку на незначну  суму,  що тяжких наслідків  від злочину не настало, що потерпілі не наполягають  на суворому покаранні..

Обставина , що обтяжує покарання підсудного – скоєння  злочину в стані алкогольного сп»яніння .

З урахуванням обставин, що пом»якшують покарання підсудного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.185 КК України.

ОСОБА_2 вчинив злочин в період невідбутої частини  покарання за попередній злочин, тому за сукупністю вироків йому слід  частково приєднати до  призначеного  покарання невідбуту частину за попереднім вироком.

Цивільний позов ОСОБА_3 на  225 гривень слід задовольнити повністю.

      На підставі наведеного, к еруючись ст.ст. 299, 323, 324 КПК України, суд,-      

З А С У Д И В :

    ОСОБА_2 за ст.185 ч.3  КК України із застосуванням ст.69 КК України до  2 ( двох ) років позбавлення волі.

    У відповідності до ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до  призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком  Хорольського районного суду від 16 травня 2007 року визначити ОСОБА_2 остаточне  покарання у виді 2 ( двох )  років і 6 ( шести ) місяців позбавлення волі .

Запобіжний  захід до вступу вироку в законну силу для  ОСОБА_2 змінити із підписки про невиїзд на тримання під вартою. ОСОБА_2 взяти під варту негайно в залі суду.          

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити. Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування збитків 225 гривень.

Початок строку відбування покарання для ОСОБА_2 рахувати з 09 серпня 2010 року.

    На вирок суду може бути подана  апеляція до Апеляційного суду Полтавської області протягом  п’ятнадцяти діб засудженим з часу отримання  його копії, рештою учасників  з часу його проголошення.  

Головуючий – підпис

„З оригіналом згідно„

Заступник голови Семенівського районного суду

Полтавської області                                                                                              В.І.Халявка