Справа № 2а-532/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року смт. Станиця Луганська
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Луганській області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив скасувати постанову серії ВВ № 292220 від 19.04.10 р. в справі про адміністративне правопорушення, якою на нього було накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 425,00 грн..
В обґрунтування свого позову позивач посилаючись на неправомірність накладення відповідачем на нього адміністративного стягнення, зазначив, що воно було накладено на нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема позивач вказав, що не допускав порушення правил проїзду перехресть, а при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор ДПС керувався тільки своїм внутрішнім переконанням, а не нормами закону, зазначаючи, що останній не з’ясував всіх обставин справи, не опитав потерпілого, в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначив усіх обставин події.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважав можливим розглянути справу по наявним у справі доказам.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
З протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови серії ВВ № 292220 від 19.04.10 р. вбачається, що позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за те, що він 19.04.10 р. о 13:35 годині у м. Краснодон на нерегульованому перехресті вул. Октябрьска та вул. К. Живатого, керуючи автомобілем не надав переваги у русі автомобілю, який наближався до перехрестя з правого боку, чим порушив п.п. 1.3, 16.12 ПДР.
В судовому зсіданні позивач стверджував, що під’їхавши до нерегульованого перехрестя він зупинився. З правого боку на перехресті стояв легковий автомобіль «ДЕО Нексия», бо його водій розмовляв з працівником ДАІ. Переконавшись, що він нікому не створює перешкод, оскільки вантажний автомобіль, що рухався з правого боку був далеко, він почав рух. Доїхавши до середини перехрестя його одразу ж зупинили і повідомили, що він не пропустив автомобіль, який рухався з правого боку, тобто автомобіль марки «ДЕО Нексія», який на той час стояв і не рухався. Працівник ДАІ запропонував водію зазначеного автомобілю дати пояснення, про те, що автомобіль останнього не пропустили, однак він не погодився з тим, що йому не дали дорогу, тому пояснення у цього водія не відбиралися. В салоні його авто знаходилася ОСОБА_2, пояснення у якої теж не відбиралися.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач на момент його складання з ним був не згоден.
Враховуючи, що представник відповідача до суду не побажав з’явитись, за таких обставин суд вважає обставини наведені позивачем достовірними, аналізуючи які в діях останнього не вбачається порушення ПДР.
Так, п. 16.12 ПДР наголошує, що н а перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
Зі змісту наведеної норми виходить, що водій наближаючись до нерегульованого перехрестя повинен дати дорогу транспортним засобам які рухаються праворуч, а не тим, що стоять з цього ж напрямку, оскільки для них не створюється перешкод.
В даному випадку якщо водій автомобіля «ДЕО Нексія» після зупинки все ж таки виявив бажання почати рух далі, побачивши, що на перехресті рівнозначних доріг ліворуч вже рухається транспортний засіб, він насамперед повинен був керуватись вимогами п. 10.1 ПДР, згідно якого, п еред початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно статті 245 КУпАП з авданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку суду, інспектор ДАІ, не з’ясувавши дійсних обставин у справі шляхом оцінки усіх доказів, притягнувши до відповідальності позивача, тим самим порушив вимоги наведених вище вимог закону щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 159-163 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 292220 від 19.04.10 р., згідно якої на ОСОБА_1 було накладено за ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн..
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження постанови, яка може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови, а відповідачем з дня її отримання.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана без попередньої подачі заяви на апеляційне оскарження у строк, передбачений для подачі цієї заяви.
Головуючий: