Справа № 2а-456/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

06 квітня 2010 року                                 смт. Станиця Луганська

Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Соболєв Є.О.,   розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність УПФУ щодо порушення права на підвищення пенсії як дитині війни,

                                                     ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просила: поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушених прав,  визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо порушення її права на підвищення пенсії як дитині війни з 01.01.06 р.; зобов’язати УПФУ в Станично-Луганському районі підвищити їй пенсію з 01.01.06 р. на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленої законодавством на відповідний період; зобов’язати відповідача надалі сплачувати їй підвищену пенсію у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується її пенсійним посвідченням. Позивачка посилається на вимоги ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.06 р.. Дія вказаної статті зупинялася ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 та на 2007 роки, але рішенням  Конституційного суду України визнана неконституційним. Позивачка також вказує на те, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

До початку судового засідання від сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі у зв’язку з чим до початку розгляду справи було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.    

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивачки, а.с.     ).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”,  Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність -  з 1 січня  - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн.  Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп.  

Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішень від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 р. та від 22.05.08 року за № 10-рп/2008 р.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу та перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.08 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року та ст. 54 Закону України  «Про державний бюджет України на 2009 рік».

Разом з тим ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Як вбачається з матеріалів справи позивачці у періоди з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р. підвищення до пенсії у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховувалося.

За приписами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою   для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Позивачка просить поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушених прав, посилаючись на те, що вона є похилого віку, юридично не грамотною людиною та через майновий та фізичний стан не здатна слідкувати за змінами в законодавстві, у зв’язку з чим, про належні їй виплати як дитині війни вона дізналася з ЗМІ при висвітленні подій з ухваленнями рішень Конституційним Судом України щодо визнання неконституційними положень норм законодавства, які обмежували права соціальної групи «Діти війни».

Суд вважає обставини, викладені позивачкою в заяві про поновлення строку на звернення до суду поважними, тому цей строк слід відновити.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася до відповідача з заявою щодо перерахунку надбавки до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії з 01.01.06 р., однак їй в цьому було відмовлено, у зв’язку з чим питання залишилося не врегульованим (відповідь УПФУ від 01.03.10 р.). З цієї відповіді вбачається, що позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, починаючи з 01.01.08 р..

Таким чином, враховуючи наведене, суд, не вдаючись в конкретні розрахунки, оскільки це обов’язок відповідача, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, де зазначається, що суд для повного захисту права, свобод та інтересів може вийти за межі позовних, вважає необхідним зобовязати відповідача зробити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також перерахувати та виплатити з 22 травня 2008 року надбавки до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги позивачки в частині виплати доплати до пенсії у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком  у 2006 році та за період з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року, оскільки, як було вказано вище, для цього немає  правових підстав.

Також необґрунтованими є вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку їй підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки відмова в перерахунку пенсії в даному випадку є діяльністю відповідача, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати їй підвищену пенсію відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ці вимоги є безпідставними, оскільки відповідач повинен виконувати діюче на момент виплат законодавство, яке може в майбутньому бути змінене, тому і в цій частині позову їй слід відмовити.  

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

Керуючись, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від  19.12.2006 року № 489-V, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006-2009 роки»,  ЗУ «Про прожитковий мінімум», рішеннями Конституційного Суду України  за № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та за № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року,  ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

      Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з цим позовом до суду.        

Позовні вимоги   ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також донарахувати та виплатити підвищення до пенсії з урахуванням 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження постанови, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана без попередньої подачі заяви на апеляційне оскарження у строк, передбачений для подачі цієї заяви.

Суддя                                                                                                 Є.О.Соболєв