2-а-857/10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

    29 липня 2010 року  

  Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого Харченка С.М., при секретарі Макушинській О.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області Пасічник Сергія Миколайовича, Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,  

ВСТАНОВИВ:  

  ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії АЕ № 224525 від 2 квітня 2010 року, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП до штрафу у розмірі 300 грн. (перевищення встановлених обмежень швидкості руху), як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення закрити; зобов”язати УДАІ ГУ МВСУ в Дніпропетровській області видалити з відповідної бази даних дані про здійснення ним 02.04.2010 року о 13 г. 12 хв. правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.  

Свої вимоги мотивує тим, що під час винесення постанови не було дотримано вимоги статей 245, 268, 278, 279, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об”єктивне з”ясування обставини кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом”якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні постанови посадова особа органу МВС не навела ніяких доказів провини позивача.  

Крім того ОСОБА_1 посилається на те, що на час його затримання та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення у інспектора ДПС Пасічник С.М. були відсутні оригінали документів про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Також посилається на п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.  У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративно правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

В постанові та протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 64 км/год, при здійсненні дорожніх робіт, з чим останній не згоден, оскільки дорожні роботи не виконувалися. Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.  

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні із вказаних в заяві підстав уточнив, що дійсно він в зазначений в постанові день, час та місці рухався на автомобілі по об»їздній дорозі м.Новомосковськ, при цьому в зоні дії знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості руху до 40 км./год.»,який стояв разом із попереджувальним знаком 1.37 «Дорожні роботи», він рухався із швидкістю 64 км./год. Уточнив, що жодних дорожніх робіт не проводилося. Позивач зазначив що права, передбачені ст.268 КУпАП, йому роз"яснено не було.  

Відповідач - Інспектор ДПС Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області Пасічник С.М.  в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої позов не визнав, просив справу розглядати без його участі.  

Відповідач - представник відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.  

Суд, заслухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого:  

Відповідно до вимог ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.  

Згідно ст. 11 ч. 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

Відповідно до ст.ст. 9-10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.  

Згідно зі ст. 1 КУпАП Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.  

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.  

Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність   події  правопорушення  доводиться   шляхом   надання доказів.  

Згідно зі ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції  невинуватості, тобто на посадову особу покладається обов'язок довести винність особи.  

Відповідно до п.12.10 ПДР України додаткові   обмеження   швидкості  руху  можуть  бути встановлені виключно у разі  проведення  дорожніх  робіт  разом  з попереджувальним знаком 1.37. У разі,  коли  дорожний  знак  обмеження  руху  3.29   встановлений  без  проведення дорожніх робіт   або залишений  після  їх  завершення,   водій не може бути притягнений до відповідальності   згідно   із   законодавством   за   перевищення встановлених обмежень швидкості руху.  

Як слідує з пояснень позивача, останній дійсно рухався на автомобілі  по об»їздній дорозі м.Новомосковськ, в зоні дії знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості руху до 40 км./год.»,який стояв разом із попереджувальним знаком 1.37 «Дорожні роботи», із швидкістю 64 км./год. При цьому ніяких дорожніх робіт не проводилося, були відсутні будь-які матеріали чи ремонтна техніка, що підтвердила також і свідок ОСОБА_3, допитана у судовому засіданні, в зв»язку з чим відсутні подія і склад вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.  

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовують заперечення позивача та які можуть свідчити про  порушення ним вимог дорожнього знаку.  

Відповідно до ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інші права, передбачені ст.268 цього Кодексу.У даному випадку позивач був обмежений в правах, наданих йому ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  

Згідно зі змістом ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб"єкта владних повноважень  обовязок щодо доказування  правомірності свого рішення  покладається на відповідача. Відповідач жодних доказів правомірності свого рішення суду не надав.  

При таких обставинах суд дійшов до висновку, що постанова АЕ № 224525 від 2 квітня 2010 року   про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність події і складу адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.  

Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт винних, неправомірних дій позивача, а також без врахування положень ч.2 ст.33 КУпАП (загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення - щодо врахування особи порушника, ступеню його вини, обставин, що пом"якшують і обтяжують відповідальність), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова визнанню протиправною, скасуванню, а справа закриттю.  

В задоволенні вимог позивача в частині зобов»язання УДАІ ГУ МВС У в Дніпропетровській області видалити з бази даних відомості про притягнення до адмінвідповідальності за оскаржуваною постановою суд вважає за необхідне відмовити, оскільки в цій частині право позивача порушене не було, та останній не позбавлений можливості самостійно звернутися із вказаного питання до відповідного Управління чи  ВДАІ за місцем свого проживання.  

  Керуючись  ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 86, 99, 159, ст.ст.  160 -163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

    ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ДПС Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області Пасічник Сергія Миколайовича, Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та Новомосковського району при ГУ МВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.  

  Визнати протиправною та скасувати постанову АЕ № 224525 від 2 квітня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення, про застосування у відношенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу, у розмірі 300 гривень.  

  В задоволенні решти вимог - відмовити.  

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.    

  Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Богодухівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

  Суддя