Справа - 22ц-1891/09

Головуючий в 1-й інстанції -Лукінова К.С.,

Категорія – 39

 Доповідач - Сіромашенко Н.В.,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.,

суддів - Котушенко С. П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, ділової репутації та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року вищевказаний позов був задоволений частково; зобов’язано ОСОБА_1 на пункті прийому молока в с. Цикове Покровського району Дніпропетровської області в присутності жителів с Цикове публічно вибачитися та спростувати заявлений факт про те, що ОСОБА_2 являється «крадійкою», встановлюючи нижчий відсоток жирності молока і таким чином занижує ціну цього продукту, що не відповідає дійсності і ганьбить ОСОБА_2 гідність; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 500 грн., матеріальної шкоди 99 грн. 20 коп.; витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн., витрати у вигляді судового збору в сумі 76 грн. 50 коп., у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22 грн. 50 коп., в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції з закриттям провадження у справі.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. ‘.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює на Новомиколаївському молокозаводі Запорізької області з жовтня 2001 року приймальником молока від населення. В її обов’язки входить збір молока від населення Покровського району Дніпропетровської області, зокрема: с. Романки, Водяне, Покровське, Цикове, Орли, Маломихайлівка, для подальшої здачі на молокозавод.

Відповідно до накладної на молоко від 11 жовтня 2008 року та посвідчення про якість, виданих ОСОБА_2, жирність молока, яке здала ОСОБА_1, становить 3, 6%. Згідно аналізу, проведеного лаборантом на Новомиколаївському молокозаводі, жирність молока, зданого ОСОБА_1, складає 3, 8%, що збігається з показником, який встановила ОСОБА_2

Відповідно до посвідчення якості ОСОБА_1 5 жовтня 2008 року здала молоко, жирність якого становила 3, 4%, 9 жовтня 2008 року - 3, 6%, а 10 жовтня 2008 року - 3, 8%.

11 жовтня 2008 року на пункті прийому молока в с Цикове Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 прилюдно, безпідставно обізвала ОСОБА_2 крадійкою, принижуючи її честь та гідність, посилаючись на те, що вона начебто занизила жирність зданого нею молока, та вдарила її.

Прийшовши до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині захисту, честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала суду належних доказів здійснення крадіжки ОСОБА_2, як не надала суду доказів щодо заявленого нею факту стосовно того, що ОСОБА_2 умисно встановлює нижчий відсоток жирності молока і, таким чином, знижує ціну цього продукту.

Проте апеляційний суд не може погодитися з висновком суду в повному обсязі.

Так, апеляційний суд погоджується з тим, що повинен бути спростований заявлений ОСОБА_1 факт щодо того, що ОСОБА_2 являється крадійкою, встановлюючи нижчий відсоток жирності молока, і, занижуючи таким чином ціну цього продукту, оскільки це не знайшло свого підтвердження в суді, а тому не відповідає дійсності і ганьбить гідність ОСОБА_2

При цьому колегія суддів вважає надуманими доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_3, на показаннях якого, в тому числі, грунтується рішення суду 1-ї інстанції, не був допитаний в судовому засіданні, тому що вони об’єктивно спростовуються журналом судового засідання від 26 грудня 2008 року та носієм інформації - диском, на який здійснювався технічний запис судового засідання (а.с. 41-42, 105), письмові зауваження на які з приводу їх неправильності чи неповноти не подавалися у відповідності до ст. ст. 27, 199 ЦПК України.

Однак, як слідує з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справа х про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; суд не вправі зобов’язувати відповідача вибачитися перед позивачем у тій, чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання ОСОБА_1 публічного вибачення задоволенню не підлягають, а тому рішення суду 1-ї інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Приймаються до уваги апеляційним судом доводи ОСОБА_1 стосовно неправильних висновків суду щодо необхідності стягнення з неї на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у вигляді понесених останньою затрат на її лікування внаслідок стресової ситуації в- сумі 99 грн. 20 коп., оскільки позовні вимоги в цій частині не підтверджені належними доказами, як то висновком судово-медичної експертизи. Надана ОСОБА_2 амбулаторна картка не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог в зазначеній частині, оскільки в ній зафіксований тільки її соматичний стан без зазначення причинного зв’язку між виниклою конфліктною ситуацією між сторонами та її наслідками. Отже, в цій частині рішення суду також не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд також вважає за необхідне скасувати рішення суду, що є об’єктом оскарження, в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених останньою витрат на правову допомогу та відмовити в їх стягненні, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати; судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи; до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 84 витрати на правову допомогу визначені як витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Натомість, у разі, якщо адвокат бере участь у справі як представник, правова допомога, яку він надає, стороні не компенсується. З журналу ж судового засідання Покровського райсуду Дніпропетровської області від 26 грудня 2008 року (а.с. 41) вбачається, що ОСОБА_4. діяла в статусі представника сторони -позивачки ОСОБА_2

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду 1-ї інстанції в частині публічного вибачення, стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу, а також залишення рішення суду без змін в іншій частині.

Керуючись ст. ст. 3ОЗ, 304, 307, 309, 313- 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2009 року скасувати в частині зобов’язання ОСОБА_1 публічного вибачення, а також в частині стягнення матеріальної шкоди і витрат на правову допомогу та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.