Справа № 22ц- 2634 / 2010 р. Головуючий у першій інстанції
Шитченко Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач Позігун М.І. .
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого Позігуна М.І.
суддів Мамонової О.Є., Шемець Н.В.
при секретарі: Кравченко В.В.
за участі: відповідача ОСОБА_2, представника позивача Кутукова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Габріель” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинку і споруд та прибудинкових територій,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 просять скасувати рішення Чернігівського районного суду від 28 квітня 2010 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ТОВ „Габріель” заборгованість за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій з 1 листопада 2006 року по 31 серпня 2009 року в сумі 2 675 грн. 61 коп.. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 25 грн. 50 коп. судового збору, по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, по 325 грн. за надання правової допомоги фахівцем у галузі права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує ухвалення його судом з порушенням норм матеріального і процесуального права за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, за доводами апелянта, судом взагалі не з’ясовувався факт наявності порушеного права позивача, з яким у відповідачів відсутні договірні правовідносини, а тому у відповідача відсутні боргові зобов’язання перед позивачем, який не повідомив про те, що є управителем будинку по АДРЕСА_1, не зробив пропозиції укласти договір та не направляв належно оформлених документів для сплати за надані послуги.
Крім того, позивачем не надано доказів щодо надання послуг, невірно визначено загальну площу квартири, невірно обраховано термін надання послуг, оскільки власником квартири відповідачка стала лише в грудні 2007 року.
Суд безпідставно застосував солідарну відповідальність відповідачів за відсутності договірних правовідносин, і такий обов’язок відсутній в Законі, та незаконно стягнув витрати за надання правової допомоги.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги суд приходить до слідуючого висновку.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та додатково пояснила, що квартира є спільною сумісною власністю з ОСОБА_4, оскільки квартиру придбано в період шлюбу. Свідоцтво про право власності на квартиру нею отримано в грудні 2006 року, але ключі від квартири вона отримала в жовтні 2006 року.
Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, а будинок було передано ВАТ „Чернігівфармація” на обслуговування ТОВ „Габріель” 1.11.2006 року згідно договору від 29.09. 2006 року.
Відповідно до ст.. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” саме на власника житла покладено обов’язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, що не зробили відповідачі.
Квартира знаходиться в багатоквартирному будинку, а тому відповідачам згідно ч 2 ст. 382 ЦУ України належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції та інше, які знаходять на обслуговуванні у позивача, яким понесені витрати на його утримання.
Відповідно ж до ст.. 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику.
Не зважаючи на те, що між сторонами не було укладено договір, але позивач фактично проводив витрати на утримання будинку та прибудинкової території, а тому відповідно до ст.. 11 ЦК України між сторонами виникли цивільні права та обов’язки, а відповідно у позивача виникло право на стягнення витрат на утримання будинку та прибудинкової території, які було нараховано в межах діючих тарифів, що встановлювалися рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а у відповідачів - обов’язок по їх оплаті, як власників житла в багатоквартирному будинку.
Крім того, судом враховано, що позивачем також надано докази понесення фактичних витрат на утримання будинку і споруд, прибудинкової території (а.с.61-75, 98-182).
Згідно особового рахунку та розрахунків нарахування оплати проводилось з площі квартири 71.4 кв. м. (а.с. 4.92-95).
За викладених обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду про наявність підстав для задоволення вимог шляхом стягнення в солідарному порядку з відповідачів витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, в яких квартира знаходиться в спільній сумісній власності, та не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Не дають підстав для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення витрат за надання правової допомоги, які судом стягнуто в межах граничних розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 950 „ Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, на законність якого не може вплинути приєднання документів, підтверджуючих надання правової допомоги фахівцем у галузі права та про їх розмір після проведення попереднього судового засідання, оскільки зазначені документи є доказом понесення судових витрат, а не докази в розумінні ст.. ст. 57, 131 ЦПК України.
Керуючись ст.. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: