Справа № 22ц-3527/2010 Головуючий у 1інст. – Требух Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.
Суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі
з участю Рачовій І.І., Кравченка В.В.
Представника ОСОБА_7.-ОСОБА_8, представників ОСОБА_9-ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника ОСОБА_12- ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_12 про визнання недійсними документів, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення Деснянського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2010 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_12, ОСОБА_9 про визнання недійсними довіреності від імені ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_12 від 19.03. 2004 року та дозволу ОСОБА_12 від 15.07.2004 року на право купівлі 50 відсотків акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, які належали ОСОБА_14
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано, що згідно висновку експерта № 1117 від 18.02. 2009 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 в довіреності від 19.03. 2004 року на ім’я ОСОБА_12 виконаний не ОСОБА_7, а іншою собою; згідно висновку № 118 від 18.02. 2009 року відтиск печатки у довіреності нанесений не у 2004 році, а в 2006-2007 роках; згідно висновку № 1283 від 31.03. 2009 року текст дозволу ОСОБА_12 від 15.07.2004 року на право купівлі ОСОБА_9 50 відсотків акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” у іншого власника ОСОБА_15 та підпис від імені ОСОБА_12 піддавались штучному старінню шляхом термічного впливу на них, що унеможливлює визначення часу виконання підписів в них, а тексти дозволів та розписок був виконаний шляхом підгонки на чистий аркуш паперу, на якому вже стояло два підписи, було нанесено текст дозволу та розписки.
За доводами апелянта, за таких обставин в 2004 році довіреність та дозвіл не існували, їх було сфальсифіковано значно пізніше, і зазначеними письмовими доказами спростовуються покази ОСОБА_10, які він давав під час розгляду справи № 2-331/2007, та які лягли в основу рішення суду від 14.06.2010 року.
Під час розгляду справи суд не взяв до уваги, що покази представників відповідача ОСОБА_9 не лише нічим не підтверджені, а й спростовуються вище зазначеними висновками експертиз, і навпаки, покази позивачки та відповідача ОСОБА_12 узгоджуються між собою і підтверджуються висновками експертиз; не врахував, що однією з підстав для скасування попереднього рішення у справі було не з’ясування судом коли саме позивачка дізналась про існування оскаржуваних документів. Позивачка ж про існування довіреності від 19.03. 2004 року, виданої від її імені дізналась лише у 2007 році, після того, як відповідач показав її в суді.
При винесенні рішення суд не звернув уваги на нікчемність зазначених документів.
В суді апеляційної інстанції представник позивачки та відповідача ОСОБА_12 підтримали апеляційну скаргу, а представники відповідача ОСОБА_16 посилались на законність і обґрунтованість рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2007 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_9, відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” про перевід прав та обов’язків покупця за договорами купівлі –продажу, в тому числі і договору продажу акцій ОСОБА_14 ОСОБА_9 від 8.07. 2005 року, зобов’язання зареєструвати акції.
Рішенням суду встановлено, що з дати, коли ОСОБА_7 дізналась про продаж 50 відсотків акцій АТЗТ „Фірма”Проммонтаж” ОСОБА_14 ОСОБА_9 і до пред’явлення нею позову в жовтні 2006 року пройшло більше одного року.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_12 представляв інтереси акціонера ОСОБА_7 в акціонерному товаристві за довіреністю від 19.03.2004 року, надав дозвіл на відчуження акцій 15.07.2004 року, що підтверджено оглянутим в судовому засіданні оригіналом та приєднаним до матеріалів справи копією листа ОСОБА_7 від 18.09. 2006 року.
Відповідно до ч 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оспорювані документи були предметом оцінки судом при винесені рішення 13 березня 2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова, які суд не визнав неналежними доказами по справі, а з врахуванням встановленої судом обставини, що позивачка про відчуження акцій ОСОБА_14 ОСОБА_16 дізналась ще в жовтні 2005 року, за згоду на відчуження яких, представник ОСОБА_7 ОСОБА_12 отримав 128 000 грн., показів свідка ОСОБА_18, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку для відмови в задоволенні позовних вимог за пропуском строку на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки відповідно до частин 1 та 2 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається не лише від дня, коли особа довідалась про порушення права, але й від дня коли вона могла довідатись про порушення свого права.
Відповідно до роз’яснень, викладених в п 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” суди, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного право чину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду за наявності відповідного спору. Такий позов може заявлятись окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Таким чином, вимоги про визнання правочину недійсним, нікчемним і застосування наслідків нікчемного правочину є різними вимогами, виходячи з підстав і предмета спору.
Позивачем же заявлено вимогу про визнання саме недійсними довіреності від 19.03. 2004 року та дозволу на відчуження акцій від 165.07.2004 року з посиланням на їх фіктивність і фальшивість.
Для вимог про визнання правочину недійсним, встановлення нікчемності правочину не встановлено спеціальної позовної давності, а оскільки вимога про визнання правочину нікчемним і вимога про застосування наслідків нікчемного правочину є різними вимогами, то посилання позивача в суді апеляційної інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності, визначеної ч 4 ст. 258 ЦК України, є безпідставними.
Відповідно ж до ст. 11, 303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи за зверненням осіб в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду не лише в межах доводів апеляційної скарги, а й в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи апелянта про фальшивість оспорюваних документів, які були предметом оцінки при винесенні рішення в 2007 році, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки нормами процесуального закону встановлено, що фальшивість таких документів повинна бути встановлена вироком суду, що відповідно до положень ч 2 п 2 ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, яке судом ухвалено в межах заявлених вимог з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2010 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: