УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-6930

Головуючий в 1 інстанції – Смирнової Є.П.

Доповідач – Білич

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Білич І.М.

суддів: Євтушенко О.І., Коротун В.М.

при секретарі: Тороп Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

встановила:

У лютому 2009 року позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була спричинена їй внаслідок ДТП яка сталася в вини відповідача

У ході судового розгляду позивачем були уточнені заявлені вимоги у відповідності до яких вона просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 251 гривень 63 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 06 гривень 55 коп., моральну шкоду в сумі 500 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень, всього -536 гривень 55 коп.

Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та постановити нове яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Сторони по справі про день і час слухання справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. У судове засідання не з’явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.03.2008 по вул. . Закревського у м. Києві, з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_1 сталося зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2105» д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3,

Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень також була травмована пасажир ОСОБА_1 ( позивача по справі).

Звертаючись з позовом до суду позивач вказувала на те, що ДТП яка сталася з вини відповідача призвела до погіршення стану її здоров’я, а це виразилося у збільшенні витрат на обстеження та лікування на підтвердження чого вона має відповідні квитанції про придбання ліків. Значно погіршився її психологічний стан так як пережитий у її віці нервовий стрес негативно впливає на її самопочуття, загострює хронічні хвороби. А так як відповідач у добровільному порядку відмовився відшкодувати шкоду то вона змушена була нести додаткові витрати пов’язані з зверненням за наданням юридичної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Частково задовольняючи вимоги позивача у частині відшкодування майнової шкоди пов’язаної з придбанням лікарських препаратів районний суд, на думку колегії суддів, правомірно виходив з вимог ст. 1187 ЦК України, а саме вказуючи на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правомірній правовій основі володіла транспортним засобом.

Визначаючи розмір спричиненої майнової шкоди, районний суд виходив із фактично доведених витрат які позивач понесла на придбання лікарських препаратів (після перенесеного нервового стресу та потребувала прийняття ліків заспокійливого характеру ) беручи при цьому до уваги довідку Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медичних катастроф, товарних чеків, медичної книжки позивача та показів свідка.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду є правомірним та грунтується на доказах які містяться у матеріалах справи. Позивачем у ході розгляду справи не надано доказів які свідчили про те, витрати понесені нею у сумі 251 гривни на придбання лікарських препаратів та проходження медичних обстежень перебувають у причинному зв’язку з погіршенням її стану здоров’я як інваліда 2-ї групи з цукровим діабетом після ДТП.

У той час як у відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглядаючи спір судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач. форми вини заподіювача шкоди, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, факт заподіяння шкоди з необережності, колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.