УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-1980/09

 Головуючий в 1 й інстанції -Ізотов В.М.,

Категорія – 44

 Доповідач - Сіромашенко Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Петренко І.О.,

суддів Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи: КП «Дніпродзержинське житлове об’єднання», ВГІРФО Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Заводського райсуду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року було відмовлено в позові ОСОБА_2 до відповідачів про визнання останніх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_4.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обгрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутні в спірній квартирі більше шести місяців.

Прийшовши до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що обставин, які б свідчили про відмову відповідачів від права користування спірним приміщенням у період їх не проживання в спірній квартирі понад шість місяців, встановлено не було; при цьому суд прийняв до уваги обставини, які свідчать про вимушене не проживання відповідачки ОСОБА_4 за вказаною адресою, а саме те, що вона вимушена була переїхати проживати до своєї матері, тому що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, а у подальшому, після того як позивач загубив свій ключ від квартири вона змушена була віддати свій, потрапити ж до квартири їй перешкоджає донька позивача, у зв’язку з чим вона неодноразово зверталася до органів міліції, а також поважну причину відсутності відповідача ОСОБА_3 понад встановлений законом строк в спірній квартирі внаслідок характеру його роботи.

Проте апеляційний суд не може погодитися з висновком суду 1-ї інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже, при вирішенні питання про втрату членом сім’ї наймача права на користування житловим приміщенням з’ясуванню підлягає як термін його відсутності, так і поважність причин такої відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірній квартирі зареєстровані сторони в даній справі, що підтверджується особовим рахунком № 1439289 (а.с. 8).

Однак, фактично відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають в спірній квартирі довготривалий час, тобто більше, ніж шість місяців, що не заперечувалося сторонами.

З висновком суду 1 -ї інстанції щодо поважності причин відсутності відповідача ОСОБА_6 в спірній квартирі, а саме те, що останній був відсутній в даній квартирі у зв’язку з характером своєї роботи, оскільки знаходився у відкритому морі як член екіпажу, апеляційний суд погодитися не може, тому що наявні в матеріалах справи довідка та трудова угода (а.с. 68-74) підтверджують поважність причин відсутності останнього тільки в період с 10 квітня 2006 року по 3 жовтня 2006 року та з 30 січня 2008 року, а не відносно всього тривалого терміну його відсутності.

Також колегія суддів не вважає за правильний висновок суду 1-ї інстанції відносно поважності причин не проживання відповідачки ОСОБА_4 в спірній квартирі, тому що нею не надано суду належних, допустимих доказів щодо неможливості її проживання в квартирі АДРЕСА_4 у зв’язку зі зловживанням ОСОБА_2 спиртними напоями, на що вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог. З її пояснень, даних в судових засіданнях, слідує, що в 2006 році вона зі своєю матір’ю доглядала за позивачем після того, як у нього стався інсульт, що свідчить про те, що вона без перешкод могла потрапити до спірної квартири; та обставина, що вона віддала свій ключ ОСОБА_2, тому що свій він загубив, вказує на добровільність її дій та відсутність факту проживання її в квартирі, а також відсутність потреби в потраплянні її до квартири в будь-який час без перешкод.

Звернення з заявою ОСОБА_4 до правоохоронних органів за фактом створення їй перешкод в проживанні в квартирі донькою позивача та проведення правоохоронними органами перевірки стосовно даного факту (а.с. 88-89) заслуговує на критичну оцінку колегії суддів, оскільки заява щодо цього з’явилася вже після пред’явлення ОСОБА_7 вищевказаного позову до суду.

Та обставина, що відповідачі з’являлися в спірній квартирі, як гості, не може свідчити про те, що ними не був втрачений інтерес до даної жилої площі та вказувати на факт їх проживання за місцем реєстрації.

Окрім того, суд встановив, що ОСОБА_3 являється громадянином Росії, з 5 серпня 1994 року до 1 березня 2005 року мав постійну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, з 1 березня 2005 року - АДРЕСА_2, що підтверджується довідками, виданими 29 серпня 2008 року МУП «МРІРЦ» (а.с. 76-77).

Відповідачка ОСОБА_4 являється співвласницею квартири АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 2 лютого 1999 року згідно з розпорядженням Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська № 5п/351-р; технічним паспортом на дану квартиру, виготовленим 1999 року БТІ м. Дніпродзержинська (а.с. 61-63).

Виходячи з встановлених фактичних даних по справі, та, оцінюючи наявні докази в ній в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачі не проживають більше 6 місяців в спірній квартирі без повалених причин. Доказів зворотного у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачами надано не було.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а тому рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості.

Керуючись ст. ст. 3ОЗ, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року скасувати.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_4.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.