УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5877/2009

 Головуючий у 1 -й інстанції - Грищенко В.М.

Категорія -30/34 Доповідач - Петренко І.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справа м апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті залиття квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2003 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою та просила ухвалити рішення, яким стягнути на її користь 1118, 88 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. в рахунок моральної шкоди та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй та решті співвласників, на праві власності. 23 липня 2003 року відповідачі, які проживають у квартирі АДРЕСА_2, залили водою її квартиру, про що були складені акти від 24 липня 2003 року та від 11 вересня 2003 року працівниками ЖЕУ-21. Із актів вбачається, що відповідачами були залиті кухня, туалет, ванна кімната, одна стіна та стеля в кімнаті, у зв’язку з чим були пошкоджені шпалери, на стелі з’явилися жовті плями, пошкоджена електророзетка та килим. Крім того, позивачам було спричинено і моральну шкоду, яка полягає в фізичних та моральних стражданнях. Справа судами розглядалась не одноразово і по ній зостановлювались протилежні по змісту рішення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська просить скасувати рішення суду та справу направити на новий розгляд, посилаючи на порушення судом норм матеріального та морального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 23 липня 2003 року близько 21 години сталося залиття АДРЕСА_1 в М. Дніпропетровську, яка належить позивачам по справі ( т.1 ар. сп. 4) і, яким було спричинено матеріальну шкоду, розмір якої обгрунтовувався локальним кошторисом (т.1 ар. сп. 7-9). Сам факт залиття квартири позивачів відповідачі не заперечували, а у відповідності до акту, складеного за участю представників ЖЕК-21 24 липня 2003 року (т.1 ар. сп. 15) причиною залиття стало безвідповідальне користування водою у ванній кімнаті в квартирі відповідачів, а не забита каналізація в кухні, на чому наполягали відповідачі. З даного приводу працівники ЖЕК-21 давали свої пояснення в суді у якості свідків (т.1 ар. сп. 122-123, 126).

Доводи відповідачів на те, що причиною залиття квартири позивачів стало засмічення каналізаційного стояку не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях, оскільки всі звернення відповідачів з даного приводу до житлово-комунальних служб, як і виконання робіт по перевірці стану цього стояку мали місце вже після залиття квартири позивачів (т.1 ар.

сп.27, 31, 33, 34-38, 44) і більше не повторювались до дати перевірки стану каналізаційного стояку, яке проходило 17 лютого 2004 року (т.1 ар. сп 31) і в наступному.

Оскільки у відповідності до положень ч. 1 ст.. 440 ЦК України (в редакції 1963 р.), майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої позивачам у розмірі 918 грн. 88 коп., що підтверджується локальним кошторисом, задовольнити, стягнувши цю суму солідарно з відповідачів. В решті позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов"язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до положень ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд з"ясував обставини справи, проте при вирішенні справи дійшов до висновку, що не відповідає встановленим обставинам і, що у відповідності до положень п. 3-ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Обговорюючи питання про відшкодування позивачам моральної шкоди, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідачів на підставі ст. 440-1 ЦК України ( в редакції 1963 року) на користь позивачів 1000 грн. оскільки внаслідок залиття квартири звичний життєвий склад позивача і членів його сім"ї було порушено і не відновлено до цього часу та з урахуванням тих обставин, що конфліктна ситуація протягом довгого часу не знаходила своє вирішення, а позивачі в зв"язку з цим морально страждали, що не могло не відобразитись на їхньому стані здоров"я та самопочутті.

Обговорюючи решту доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для направлення справи на новий розгляд після скасування оскаржуваного рішення не встановлено, оскільки у разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в ‘матеріалах справи в їх сукупності за правилами, встановленими ст.. 212 ЦПК України.

Виходячи зх вище наведеного і керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку „, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 в свої інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в свої інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 918 грн. 88 коп., на відшкодування моральної шкоди -1000 грн., в решті вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.