Справа - № 22ц-3672/09

 Головуючий в їй інстанції - Городнича B.C.,

Категорія -34

Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Петренко І.О.,

суддів Котушенко СП., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 34 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, KB ЖРЕП Ленінського району м. Дніпропетровська, КЖЕП № 34 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, KB ЖРЕП Ленінського району м. Дніпропетровська та КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська про відшкодування матеріальної та моральної шкоди були задоволені частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 387, 60 грн., у відшкодування моральної шкоди 300 грн.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, пред’явлених до КЖЕП № 34.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що у зв’язку з проведенням наприкінці 2002 року заміни (ремонту) воздухозатюрного коліна (сифона) мийки кухні в квартирі АДРЕСА_1 було пошкоджено чавунний відвід (мікро тріщина довжиною до 10 см), що знаходиться на середньому чавунному коліні, яке проходить і вмуроване в перегородку.

У зв’язку з зазначеним пошкодженням з початку 2003 року і до його усунення (29 червня 2004 року) при використанні мийки в квартирі АДРЕСА_1 відбувалося систематичне залиття ванної кімнати в квартирі АДРЕСА_2

В зазначений період часу (з початку 2003 року по 29 червня 2004 року) в квартирі АДРЕСА_1 проживала відповідачка в даній справі - ОСОБА_5, а в квартирі АДРЕСА_2 проживали позивачі по справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідальним за стан каналізації будинку є КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська, який не зважаючи на постійні звернення позивачів з проханням про усунення течії каналізації, починаючи з 1 квітня 2003 року, відреагував і усунув течію лише 29 червня 2004 року, тобто більше, ніж один рік.

Згідно з висновком експерта в результаті залиття квартири вартість матеріальної шкоди в результаті залиття квартири складає 423, 40 грн., а вартість ремонтно-відновлювальних робіт в даній квартирі - 487 грн.

Прийшовши до висновку про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що течії каналізаційної труби відбувалися з вини відповідачки, яка при проведенні заміни сифона в мийці на кухні пошкодила каналізаційну трубу, а з вини КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська ремонт каналізаційної труби був проведений більш, ніж через рік після першого звернення позивачів зі скаргою на затоплення їх ванної кімнати, то і винними в багаторазовому залитті є відповідачі ОСОБА_5, КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська, які повинні відповідати солідарно. При цьому суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачів понесену останніми матеріальну шкоду в розмірі 387, 60 грн. та моральну шкоду в розмірі 300 грн., оскільки саме цей розмір завданої моральної шкоди більш реально відповідає розміру понесених ними страждань.

Проте апеляційний суд вважає, що ухвалене судом 1-ї інстанції рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого 23 грудня 1997 року виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) № 6/3214-97, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (а.с. 7).

Однак, суд 1-ї інстанції, розглядаючи дану справу, не звернув уваги на те, що не всі особи, на чиї права та обов’язки може вплинути ухвалене ним рішення, залучені до участі у справі, що є підставою для скасування рішення відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд.

Окрім того, суд, вирішуючи спір, не з’ясував обсяг обов’язків КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська по утриманню комунікацій житлового будинку та не витребував відповідних документів.

Апеляційний суд вважає також за необхідне зауважити щодо порушення судом 1-ї інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права в частині покладення на КЖЕП № 34 м. Дніпропетровська та ОСОБА_5 солідарної відповідальності за спричинену шкоду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, якщо шкоди було завдано їхніми спільними діями або бездіяльністю. При цьому у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов’язаними сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч. 1 ст. 311, ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 34 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.