АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 5968-09

Головуючий в 1 й інстанції - Мороз В.П.

Категорія -57

 Доповідач - Дерев’янко О. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Дерев’янка О. Г.,

суддів - Черненкової Л.А., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Горобець К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання нечинними свідоцтво про право власності на житло та Розпорядження щодо приватизації, визнання права проживання та користування, про вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, та згідно уточнених позовних вимог зазначила про те, що з 1985 року проживала однією сім’єю разом із матір’ю ОСОБА_5 та вітчимом ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.

29.01.2000 року мати зареєструвала шлюб із ОСОБА_2

02 жовтня 2000 року вона прописана у спірній квартирі, а 14 листопада 2000 року ОСОБА_2 приватизував квартиру на себе особисто, без її згоди та матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки приватизація ОСОБА_2 здійснена з порушеннями вимог чинного законодавства, відповідач перешкоджає їй користуватись квартирою, позивачка просила задовольнити позов, визнати нечинними свідоцтво про право власності на житло та Розпорядження щодо приватизації квартири, визнати за нею права проживання та користування квартирою, вселити в квартиру.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Визнано недійсним розпорядження Виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів на приватизацію квартири, визнано за позивачкою право проживання та користування квартирою, суд також вселив ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, постановити нове рішення, яким ОСОБА_3 в задоволенні вимог відмовити.

Перевіривши матеріалі справи та апеляційної скарги у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому

Задовольняючі частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що Свідоцтво про право власності на житло від 14.11.2000 року на АДРЕСА_1 яке видано на підставі Розпорядження від 14.11.2000 року видані з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, Житлового Кодексу України, в наслідок чого є нечинними з часу їх видання та такими, що підлягають скасуванню. Оскільки позивачка вселилася до спірної квартири як член сім’є ОСОБА_2 вона має рівні права з ним.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 19 жовтня 2000 року звернувся до органу приватизації із заявою по формі Ф-2 щодо оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1, в якій згідно довідки ЖЄУ-24 на 12 жовтня 2000 року зареєстрований тільки сам наймач. (а.с. 55, 56)

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 листопада 2000 року ОСОБА_2 на праві власності стала належать квартира АДРЕСА_1.(а.с. 17)

29 січня 2000 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5, якій згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 1999 року, разом із ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2.(а.с. 58-61)

При розгляді справи суд першої інстанції не з’ясував коло осіб, які повинні бути залучені до участі по справі, не витребував документи, що підтверджують продаж квартири АДРЕСА_2, яка належала в тому числі і позивачці, а також перехід власності до іншої особи на спірну квартиру, оскільки згідно викладеного в апеляційній скарзі, апеляційному суду стало відомо, що з 20.08.2007 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.. 33 ЦПК України не обговорив питання про залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача, чим порушив її права як власника квартири.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

При таких порушеннях норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.