АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 6034-09 року

Головуючий у 1-ої інстанції - суддя Дячков С. В.

Категорія – 46

 Доповідач Дерев’янко О. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати по цивільним справа м Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дерев’янка О. Г.

суддів - Черненкової Л.А., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Горобець К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору про сплату аліментів на дитину, зменшення розміру аліментів -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із позовом про розірвання договору про сплату аліментів на дитину, зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 серпня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_2 та відстрочено йому сплату заборгованості по аліментах до ухвалення рішення по цивільній справі за позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

В апеляційній скарги ОСОБА_1 вказує на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати.

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду, в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув питання про відстрочення сплати заборгованості по сплаті аліментів під час відсутності сторін, в тому числі відповідача, який в порушення вимог ст.. 169 ЦПК України не був належним чином сповіщений про час і місце слухання справи, оскільки у порушення вимог ст.. 74 ЦПК України не направив останньому жодного повідомлення. В матеріалах справи такі відомості також відсутні.

Крім того, судом першої інстанції не враховано те, що питання щодо відстрочки сплати заборгованості по аліментам означає встановлення строку (терміну) для її повного погашення, а тому за своїм правовим значенням є самостійними позовними вимогами, які відповідно до вимог ст.. 197 СК України повинні розглядатись в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст.. 217 ЦПК України суд, що ухвалив рішення про стягнення аліментів може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, про що вказує в рішенні. Згідно зі ст.. 373 ЦПК України питання про відстрочку або розстрочку виконання розглядає суд, що видав виконавчий документ, і тільки у виняткових випадках може відстрочити виконання.

Враховуючи те, що вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не вирішувалось, тому відстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання, відповідно до вимог ст.. 33 Закону України Про виконавче провадження, ст.. 373 ЦПК України по іншім рішенням не допускаються.

При таких порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, відповідно до вимог ч.2 ст. 312 ЦПК України ухвалу суду скасувати, як постановлену судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Постановити ухвалу з цього питання, якою ОСОБА_2 у задоволенні заяви про відстрочення виплати заборгованості по аліментам відмовити.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 серпня 2009 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні заяви про відстрочення виплати заборгованості по аліментам відмовити.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене до Верховного СУДУ України протягом двох місяців.