Справа № 22-3947
Головуючий в 1 інстанції - Сліщенко Ю. Г.
Категорія -37
Доповідач - Шевченко В.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2009 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Кондратьєвої О.М. суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н. Г. при секретарі Петрушенко А.О., з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2009р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та стягнення суми і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 02.10.2000р. було проведено розподіл спадкового майна, за ОСОБА_3 було визнано право власності на вказане домоволодіння та автомобіль «Москвич 412». З неї на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію частки останньої у спірному майні у розмірі 9233грв.42коп. 08 вересня 1999р. ОСОБА_3 склала на ім»я позивачки заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 померла. Після смерті спадкодавця позивачка продовжувала проживати у спірному житловому будинку та фактично прийняла спадкове майно. За життя ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1 частину суми, стягнутої за рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 02.10.2000р., у зв»язку з чим просила стягнути з неї на користь відповідачки невиплачену частину грошової компенсації у розмірі 4400грв.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості, що залишилась після смерті ОСОБА_3, у розмірі 5339грв.50коп., суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3972грв.54коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 843грв.23коп.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2009р. позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 4439грв.50коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд помилково визначив розмір суми заборгованості, яку повинна сплатити ОСОБА_2 у розмірі 4439грв.50коп., оскільки такий розмір з урахуванням наданих по справі доказів складає 5333грв.50коп. Крім того, суд, відмовляючи у задоволенні її позовних вимог про стягнення суми інфляції та 3 % річних, безпідставно застосував позовну давність, оскільки згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, однак з такою заявою сторони під час розгляду справи не звертались.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати, задовольнити заявлені позовні вимоги.
ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., на домоволодіння № АДРЕСА_1. Оскільки з наданих по справі доказів вбачається, що позивачка фактично прийняла спадщину, суд вирішив задовольнити її позовні вимоги, визнавши за нею право власності на вказане домоволодіння. Спадкодавець ОСОБА_3 згідно рішення Петровського районного суду м. Донецька від 02.10.2000р. повинна була сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію частини належного їй спадкового майна у сумі 9233грв.42коп. 3а життя ОСОБА_3 сплатила частину цієї суми у розмірі 2993грв.50коп. Враховуючи, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2, то на неї переходить зобов»язання спадкодавця по сплаті суми вказаного боргу. ОСОБА_2 не заперечувала проти сплати цієї частини боргових обов»язків спадкодавця. З урахуванням зазначених обставин, суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4439грв.50коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми інфляції та 3% річних від простроченої суми суд відмовив у зв»язку із спливом строку позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно п.4ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягуючи на користь останньої суму заборгованості у розмірі 4439грв.50коп., суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 не заперечувала проти стягнення вказаної суми, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до роз»яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України ( 2004р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР. У разі, коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004р., спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1., строк для прийняття спадщини після її смерті закінчився 06.12.2003р. таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК Української РСР.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 557 ЦК УРСР кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред»явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред»явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Претензії пред»являються незалежно від строку настання права вимоги. Недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1., про що ОСОБА_1 було відомо. Однак з претензією про повернення суми боргу протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вона не зверталась. Вперше з такою вимогою ОСОБА_1 звернулась лише у 2008р.
Таким чином, правових підстав для задоволення її позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми не має, оскільки ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 3 ст. 557 ЦК УРСР втратила право такої вимоги.
Вирішуючи спір, суд вказані вимоги закону залишив поза увагою, не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
За таких підстав, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2009р. в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми у розмірі 4400грв. та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми відмовити.
В іншій частині рішення Петровського районного суду м. Донецька від 17 березня 2009р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.