Справа № 22ц-21691/2009
Головуючий в 1 інстанції
Грищенко Н.Н.
Доповідач - Братіщева Л.А.
Категорія 32 ( 1 )
УХВАЛА
Іменем україни
14 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді:- Митрофанової Л.В.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П. при секретарі: - Іванюк О.В. за участю: представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7
представника відповідача - Драного Андрія Валерійовича розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_6. звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, яке було встановлено рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини 13.07.2002р.
Висновком МСЕК від 2002 року первинно їй первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 35%, при наступному переогляді у 2003 році встановлено 30% втрати працездатності безстроково.
Вважає, що відповідачем їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона визначила у 125 тис. грн. та просила суд стягнути цю суму з Відділення Фонду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн. в решті позову відмовлено. Стягнуто з Відділення Фонду 1, 50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витраті віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд не врахував, що на теперішній час правових підстав для відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду немає, а тому останнє не є належним відповідачем; позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди та розрахунків розміру такої шкоди; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди; при вирішенні питання про розмір моральної шкоди суд не звернув уваги та той факт, що позивачем отримана одноразова допомога та призначені щомісячні страхові виплати.
Крім того, судом не взято до уваги, що дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» призупинена на 2006 рік і на 2007 рік застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 1974р. по 2008р. працювала у відкритому акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» робочою залізно-шляхового цеху, стрілочником, .машиністом конвеєру, робочою виробничих бань.
Працюючи протягом тривалого часу на вищевказаних посадах, адміністрація допускала порушення законодавства з охорони праці - мало місце порушення гранично допустимих норм у зв’язку з чим позивач отримала професійне захворювання -дефартроз колінних суглобів з явним рецедивуючими синдромами, стійкий больовий сіндром.
Висновком МСЕК від 25.11.2002р. позивачці первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% (а не 35% як помилково вказано в рішенні суду) та встановлена 3 група інвалідності, а висновком МСЕК від 02.12.2003 року встановлено 30% втрати працездатності безстроково Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивачка час від часу проходить стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у неї моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення їй моральної шкоди є необгрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обгрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007, № 10-п/2008 від 22.05.2008 p., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у листопаді 2002 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.