Справа №1-112/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року                                                                                           м. Суми

Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Дашутіна І.В., при
секретарі Макошенець С.І., з участю прокурора Левченко О.М., розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця                      с. Степанівка Сумського району, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого: 27.08.2003 року Зарічним районним судом м. Суми за ст. 309 ч. 2 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, 1 квітня 2009 року Білопільським районним судом за ст. ч.2 ст.309 КК України,

За ч. 1 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 маючи не зняту і не погашену в законному порядку судимість,
вчинив таємне викрадення чужого майна на суму 5050 гривень.

Цей злочин він вчинив за наступних обставин.

Так, у кінці листопада 2008 року, ОСОБА_1, перебуваючи на дачній ділянці в АДРЕСА_2, що належить його дядьку ОСОБА_2, з метою крадіжки
чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання
шкідливих наслідків, таємно від ОСОБА_2 домовився про продаж цим чоловіка 50 листів
шиферу та 5000 шт. цегли, всього на загальну суму 5050 грн. Через день після цього,
невстановлені особи приїхали до зазначеного дачного будинку та погрузили шифер і цеглу на
вантажний автомобіль і поїхали.

Таким чином, підсудний ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у таємному
викраденні чужого майна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та пояснив, що у с
Чернецьке Сумського району його дядько ОСОБА_2 має дачну ділянку на якій
знаходяться будинок і сарай. Так як тітка з дядьком вже старі, то дядько просив його наглядати за
будинком. В дворі вказаної дачної ділянки знаходилась складена цегла в кількості 4000 шт. яка
була вже у використанні та 8-ми хвильовий шифер у кількості 50 листів. У кінці листопада 2008
року (точної дати він не пам'ятає) на своєму автомобілі (який він продав у кінці січня 2009 року)
він приїхав до дачного будинку перевірити цілісність майна, яке там знаходилось, та коли
ОСОБА_1 там перебував по селу проїздив автомобіль марки «Жигулі» червоного кольору
з причепом, чоловіки які знаходились в ньому скупали металолом. Так, автомобіль зупинився
біля дачного будинку і з нього вийшло двоє молодих хлопців, які запитали у ОСОБА_1 чи
не продасть він їм цеглу, на що він погодився, таким чином вони домовилися про розрахунок,
обмінялися телефонами, дали завдаток і сказали, що наступного дня o 11 годині вони приїдуть на
вантажному автомобілі за домовленими будівельними матеріалами і віддадуть йому гроші, які не
змогли заплатити цього разу. Далі ОСОБА_1 разом з вказаними чоловіками пішов до
сусідки ОСОБА_3, та сказав їй, що якщо ці чоловіки приїдуть забирати цеглу та шифер, щоб
вона не подумала, що вони їх крадуть, так як він дозволив їм це зробити, після чого вони поїхали і

він поїхав додому також. Все це ОСОБА_1 сказав сусідці, щоб та не завадила продати
будівельні матеріали, так як вона могла зателефонувати його дядьку і все розповісти. Наступного
дня о 11 годині ОСОБА_1 приїхав до дачного будинку, але тих чоловіків там не було і на
його телефонні дзвінки вони не відповідали, шифер і цегла були на місці, тому він трохи почекав і
поїхав до міста. Тих чоловіків ОСОБА_1 більше не бачив і до дачного будинку не
приїздив, та про те, що продав цеглу і шифер нікому з родичів не розповідав, так як дозволу на
продаж вказаного майна дядько йому не давав. Інших речей з дачного будинку не брав і вважає,
що їх могли викрасти інші особи, так як з огороду двір неогороджений.

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні злочину передбаченого ч. 1
ст. 185 КК України, його вина підтверджується і показами допитаних в судовому засіданні
потерпілих і свідків:

зокрема, потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що в АДРЕСА_3 і так як він хворіє то попрохав за ним наглядати сусідку ОСОБА_4, а також своїх родичів ОСОБА_1 і ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_1 знав де лежать ключі як від будинку, так і від сараю. На початку грудня 2008 року до нього приїхав ОСОБА_5 та розповів про те, що з дачі пропала цегла, шифер та інше майно. Після цього вони разом поїхали до дачного будинку і ОСОБА_2 виявив, що дійсно звідти пропали цегла і шифер, а також зірвано двері на сараї та зникли велосипед, два мотора, з огороду дві металеві бочки і
ванна. Сусідка ОСОБА_4 розповіла, що цеглу і шифер ОСОБА_1 продав незнайомим чоловікам, при цьому сказав, що це з його дозволу, хоча ОСОБА_2 насправді ніякого дозволу на це не давав.

Представника потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що він являється племінником ОСОБА_2 у якого в с Чернецьке Сумського району знаходиться дачний будинок. Так як дід старий, то попросив його та ОСОБА_1 наглядати за будинком та крім цього в їх відсутність за будинком наглядала сусідка по дачному будинку ОСОБА_4 На початку грудня 2008 року він приїхав до дачного будинку свого дядька та виявив, що звідти зникли цегла і шифер та були зірвані двері до сараю, про що він повідомив ОСОБА_2 та разом з ним приїхали на його дачну
ділянку. Після того як вони там все оглянули, виявилося, що ще зникли велосипед, два двигуна з сараю, дві металеві бочки з огороду та ванна, а також сусідка ОСОБА_4 розповіла їм, що цеглу та шифер продав ОСОБА_1 свідченнями свідка ОСОБА_4, яка під час судового слідства пояснила, що по сусідству з нею знаходиться дачний будинок, що належить ОСОБА_2, який просив її щоб вона наглядала за будинком у його відсутність та крім цього знала, що за будинком наглядають його родичі ОСОБА_1 і ОСОБА_5 Так, в кінці листопада 2008 року до неї до дому прийшов ОСОБА_1 разом з незнайомим чоловіком та сказав, що він продав цьому чоловіку цеглу та шифер і пізніше він приїде їх забрати, тому їй непотрібно переживати та нікому не телефонувати. Наступного дня цей чоловік разом з іншими чоловіками приїхали на двох автомобілях, на вантажний автомобіль завантажили цеглу біля будинку, яку відвезли, а потім повернулися і завантажили цеглу яка лежала в дворі, а також шифер.
Як дізналась вона пізніше продавати будівельні матеріали ОСОБА_1 його дядько дозволу не давав.

Аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_4 дав свідок ОСОБА_6 свідченнями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що по сусідству з ним знаходиться дачний будинок ОСОБА_2 В кінці листопада 2008 року він перебував на огороді, коли побачив, що до будинку ОСОБА_2 під*їхав вантажний автомобіль і якісь чоловіки почали завантажувати цеглу, завантаживши її автомобіль поїхав. Через деякий час автомобіль знову приїхав і чоловіки завантажили цеглу і шифер, які знаходились в дворі, після чого знову поїхали. У грудні 2008 року
приїхали ОСОБА_2 з ОСОБА_5 та працівниками міліції і виявилось, що шифер і цеглу викрали. Від сусідів він дізнався, що будівельні матеріали продав ОСОБА_1 без дозволу їх власника.

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина
підсудного в інкримінованому йому злочині доказана повністю.

Злочинні дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, так як
він таємно викрав чуже майно.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки
вчиненого злочину, дані про особу підсудного, характеризуючи дані, повне визнання ним своєї
вини, щире каяття у вчиненому злочині, що визнається пом'якшуючою його відповідальність
обставиною.

Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

По справі представником потерпілого заявлений цивільний позов на суму 9050 гривень із
них 5050 грн. матеріальної шкоди.

Позов в частині стягнення матеріальних збитків є обґрунтованим, підтверджується
дослідженими в судовому засіданні доказами і підлягає повному задоволенню.

Потерпілий не навів переконливих мотивів того, що він іспитував моральні страждання з
приводу крадіжки його майна, тому в частині відшкодування моральної шкоди необхідно
відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС в
Сумській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1.
ст.185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 місяці
арешту.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України призначити йому остаточне покарання за сукупністю
злочинів шляхом повного складання призначених покарань за попереднім вироком Білопільського
районного суду від 1 квітня 2009 року та за цим вироком 2 роки 4 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді утримання під
вартою залишити без зміни і рахувати йому строк відбуття покарання з 24 квітня 2009 року.

У відбутий строк покарання зарахувати час відбуття покарання за попереднім вироком з 1
квітня 2009 року по 24 квітня 2009 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_1
Дмитровича 5050 (п'ять тисяч п'ятдесят) гривень матеріальної шкоди, в частині відшкодування
моральної шкоди відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС в Сумській
області ( р/р 35221004000389 в ГУДКУ в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892, МФО 837013
- 75 (сімдесят п'ять) гри. 12 ( дванадцять) копійок судових витрат по проведенню товарознавчої
експертизи.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський
районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення, а для засудженого, в той же строк з дня
вручення копії вироку.