Справа № 2-509/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 червня 2010 року                                                                       м.Самбір

Самбірський  міськрайонний суд  Львівської області  

в складі: головуючої судді   Пташинського І.А.

                при секретарі   Терлецькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про зобов’язання виплатити доплату до пенсії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області   виплатити їй недоплачену щомісячну грошову надбавку до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 4 856,70 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим. що вона відповідно до статті 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 цього ж Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога в 2006 році не виплачувалась, а в період 2007-2009 роках виплачувалась не в повній мірі.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Представник відповідача управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, Куцик О.Я., проти позову заперечила мотивуючи тим, що в ньому йде мова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, а не підвищення до пенсії. Також зазначила, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни ” здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, відсутній механізм (прогалина в законодавстві) вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для  розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тому є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що також підтверджується відміткою в її пенсійному посвідченні.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-1V, набрав чинності з 01.01.2006 р.).  

За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача що спірна виплата є щомісячною державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, як такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що виключає можливість отримання нею державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 р., а п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію цієї ж норми на 2007 рік.

При цьому ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» збільшення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак, як пояснила відповідач, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину внесені не були, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні і, відповідно, не виплачувались в повному обсязі.

Таким чином, відповідно з довідкою №1654/03-20 від 12.05.2010 р., виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. позивач отримувала підвищення як інвалід, що склало в загальному 240 грн. 45 коп.

П.п.2 п.41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, відповідно з довідкою №1654/03-20 від 12.05.2010 р., виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. позивач отримувала підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що склало в загальному 221 грн. 68 коп.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п.41 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р., яким внесено зміни до ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати дітям війни надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №530 „Деякі питання соціального захисту громадян” встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 р. – 48,10 грн.; з 01.07.2008 р. – 48,20 грн.; з 01.10.2008 р. – 49,80 грн.    

Таким чином, відповідно з довідкою №1003/03-20 від 23.03.2010 р., виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, з 22.05.2008 р. по 28.02.2010 р. позивач отримувала підвищення у відповідності з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №530, що склало в загальному  1 054 грн. 82 коп.  

Згідно припису ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.        

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність,  

Враховуючи встановлені обставини, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. зворотної дії в часі не мають, а тому на період з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. не поширюються. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.

За таких обставин, суд вважає, що до ухвалення рішення Конституційного Суду України суб’єкт владних повноважень діяв правомірно, а тому позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди: з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. є безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.  

Зі статті 6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає, що  положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії  та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві в період з 22.05.2008 р. по 31.12.2009 р., застосуванню підлягає ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту громадян” від 28.05.2008 р. за №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри підвищення пенсії дітям війни, не мав права допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.

Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, про неможливість проведення виплат щодо підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” через відсутність коштів у видатковій частині бюджету, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій відповідача. Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до  ч.1 ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”.

Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1, є Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області.  

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до переконання, що Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, всупереч Рішень Конституційного Суду України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  позивачу підвищення до пенсії  в періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, виплачувалося не в повному розмірі.

Оскільки призначення та перерахунок пенсії законодавством віднесені до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, а ОСОБА_1 суду не доведено конкретного розміру в грошовому еквіваленті невиплаченої різниці підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області виплатити позивачу за вказані періоди підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.      

Керуючись ст. ст. 8, 10, 15, 60, 209, 212 – 215 ЦПК України, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування", ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, ст.ст.8, 22, 152 Конституції України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти  днів  з  дня  проголошення  рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються апеляційному суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя                                   підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                         І.А.Пташинський