Справа  № 2-1995/2010 рік

Р І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 серпня 2010 року  

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого – судді:                               Войтуна О.Б.,

при секретарі:                                           Костинян І.М.

за участю

перекладача:                             ОСОБА_1

позивача:                                   ОСОБА_2

відповідача:                                         ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення боргу, посилаючись на те, що 29 листопада 2007 року відповідач позичив у нього 6000 доларів США. Термін повернення боргу в розписці обумовлюється до 27 квітня 2010 року. Однак відповідач борг не повернув. За іншою письмовою розпискою від цієї ж дати відповідач взяв у нього в борг 28 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 25 червня 2010 року. До цього часу відповідачем зобов'язання по виконанню позики грошей не виконано. Таким чином вважає, що відповідач за договорами позики винен йому 34 000  доларів США.

Крім цього, відповідно до ст.625 ЦК України відповідач повинен йому сплатити проценти за користування грішми у розмірі 3 % річних за два роки 6 місяців починаючи з першого грудня 2007 року до 1 липня 2010 року, що становить суму у розмірі 2 730 доларів США.

Вважає, що загальна сума боргу разом з відсотками становить 36730  доларів США. Офіційний курс долара США до гривні встановлений Національним банком України на день подачі позовної заяви до суду становить 791грн. 05 коп.

На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на його користь 268 957 грн. основного боргу за договором позики, а також 21 595грн. 65 коп. - відсотків за цим договором, а всього просить стягнути з відповідача 290 203грн. 73 коп. та судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що дійсно 29 листопада 2007 року він отримав в позивача 28000 доларів США, що зафіксовано було в розписці. Також цього ж числа він написав позивачу розписку про повернення йому 6000 доларів США, але при цьому він не отримав їх.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог, але при цьому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_3 уклав з позивачем договір позики, за яким позивач передав йому грошові кошти у сумі, 6000 доларів США., термін повернення боргу до 27 квітня 2010 року та  28 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 25 червня 2010 року.

Між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким відповідно до ст.1046 ЦК України одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а друга сторона зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів. Відповідно до зазначеної норми закону, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Таким чином, між сторонами укладено договори позики 29 листопада 2007р. в усній формі, які зафіксовані письмовими розписками /а.с.4,5/.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позичкодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.509 ЦК України, на підставі укладеного між сторонами договору позики, у відповідача виникло зобов'язання повернути позичкодавцю, в даному випадку  позивачу зазначені у розписці грошові кошти в обумовлений термін, а саме 6000 доларів США до 27 квітня 2010 року та  28 000 доларів США до 25 червня 2010 року. В статті 1049 цього Кодексу зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, причому незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. При цьому нормою ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку три проценти річних за період користування грошовими коштами в сумі 34000 доларів США, а саме  з 01 грудня 2007 року по 01 липня 2010 року, становить 2550 доларів США (34000 # 7,5 % = 2550грн.) Отже загальна сума боргу складає  34000 + 2550  =  36550 дол. США, що в національній валюті України станом на 05.07.2010р. згідно офіційного курсу гривні до дол. США – 7,9105грн. становить 289128,77грн грн. /а.с.8/.

Дослідивши матеріали справи в судовому засідання суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов’язання за договором позики, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 268957грн. основного боргу за договором позики та 20171грн. 77коп. відсотків за договором позики, а всього 289128,77грн.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, так як позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати, тому підлягають стягненню  з відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1700грн. та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,15-16,509,524,525,526,530,533,536,625,

1046-1050 ЦК України, ст.ст.3-5,57-60,64,88,130,208-209,212-215,218,223,224-228,294-295 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 268957грн. основного боргу за договором позики та 20171грн. 77коп. відсотків за договором позики, а всього 289128,77грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачене держмито в сумі 1700грн. та 120грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення  може бути  оскаржене  в апеляційному  порядку  до  апеляційного суду  Чернівецької області  через  Першотравневий  районний суд м. Чернівці шляхом  подачі  в 10-денний строк з дня проголошення  рішення  апеляційної скарги.

Суддя:                                               Войтун О.Б.