Справа № 2-209/10 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 серпня 2010 року Судацький міський суд АР Крим у складі:
головуючого - судді Лісовської В.В.
при секретарі -           Копаньові О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Морської сільської ради м. Судаку АР Крим, виконкому Морської сільської ради м.Судаку АР Крим , ОСОБА_3 , третя особа - Судацька державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення виконкому Морської сільської ради м. Судаку від 19 липня 2001 року та державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя , визнання права власності на частку земельної ділянки, частку домоволодіння, частку будівельних матеріалів та встановлення порядку користування

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів й у заяві просить визнати недійсним рішення виконкому Морської сільської ради м. Судаку АР Крим № 76 від 19 липня 2001 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 та визнати недійсним держаний акт на право власності на вищезгадану земельну ділянку.

У квітні 2010 року позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів з аналогічними позовними вимогами та доповнили позовні вимоги  і просять визнати земельну ділянку , яка розташована по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_1 право власності на 9\16 частки земельної ділянки та 27\72 частки домоволодіння , розташованих по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 24\72 частки жилого будинку та надвірних побудов і земельної ділянки , розташованих за вказаною адресою. Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визначити порядок користування домоволодінням за вказаною адресою.

У червні 2010 року позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надалі уточнення та доповнення до позову , в якості третьої особи до справи залучено державний нотаріус Судацької держнотконтори. У заяві позивачі просять визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину , яке видано на ім’я ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності на 4\6 частку будівельних матеріалів , які були використані при будівництві домоволодіння по АДРЕСА_1 АР Крим, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\6 частку будівельних матеріалів , використаних при будівництві вищезгаданого домоволодіння, здійснити поділ незакінченого будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 АР Крим , з виділом кожному співвласникові частку домоволодіння.

Позовні вимоги мотивовані тим , що позивач ОСОБА_1 з 1949 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки та домоволодіння , розташованих по АДРЕСА_1. В 2007 році їй стало відомо, що її чоловік - ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 на своє ім’я , без її згоди , як дружини і склав заповіт на вказану земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_1 вважає, що порушені ії права на отримання у власність частки вищезгаданої земельної ділянки , яка була виділена сім’ї для будівництва жилого будинку, за вказаною адресою. У доповненні до позову просить визнати земельну ділянку по АДРЕСА_1 ,спільною сумісною власністю подружжя і визнати за нею право власності на 9\16 частки вищезгаданої земельної ділянки та визнати право власності за нею на 24\72 частки домоволодіння , розташованого за вказаною адресою.

Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що у вказаному жилому будинку по АДРЕСА_1, він зареєстрований і проживає зі своєю сім’єю довгий час. Усі ремонтно-будівельні роботи у домоволодінні він здійснював за свій рахунок, зі згоди подружжя ОСОБА_2. Фактично була усна домовленість про створення спільної сумісної власності з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 На думку позивача ОСОБА_2 він має право на частку спільної сумісної власності у порядку спадкування. В зв’язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на 24\72 частки домоволодіння за вказаною адресою і відповідну частку земельної ділянки та визначити порядок користування домоволодінням з виділом частки кожному співвласникові в натурі.

Також позивачі просять визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видано на ім’я ОСОБА_3 07 серпня 2009 року і визнати за ОСОБА_3 право власності на 7\16 частки земельної ділянки.

Позивачі вважають , що вони є спадкоємцями будівельних матеріалів та обладнання , які були використані при будівництві домоволодіння та інших споруд , зведених на земельної ділянці по АДРЕСА_1 АР Крим.

У зв’язку з чим просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 4\6 частки будівельних матеріалів та обладнання , а за ОСОБА_2 на 1\6 частку будівельних матеріалів та обладнання , використаних при будівництві домоволодіння , розташованого по АДРЕСА_1 АР Крим та визначити порядок користування вищезгаданими будівельними матеріалами.

У судове засідання позивачі не з'явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином.

Представник позивачів за довіреністю - ОСОБА_5 вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 та ії представник - ОСОБА_6 просять у позові відмовити, оскільки заявлені позовні вимоги суперечать вимогам діючого законодавства та відсутні докази , які підтверджують заявлені позовні вимоги.

Представник Морської сільської ради, виконкому Морської сільської ради та третя особа - державний нотаріус Судацької держнотконтори до суду не з'явились , про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд вислухавши пояснення осіб, з’явившихся у судове засідання, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Статтею 60 ЦПК України передбачено , що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть , яке видано 01 жовтня 2007 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 0,1418 га , яка розташована по АДРЕСА_1. Земельна ділянка належала на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку , який виданий 20 серпня 2001 року на підставі рішення виконкому Морської сільської ради м. Судаку № 76 від 19 липня 2001 року. Даними свідоцтва про шлюб від 10 листопада 1949 року підтверджується , що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 \а.с.59\. Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, засвідченого державним нотаріусом 07 серпня 2009 року у реєстрі № 1542 , вбачається що спадкоємицею 7\8 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, на 1\8 \ обов'язкову \ частку , на яку має право ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видано.

Вищевикладені обставини вказують на те , що держаний акт на право власності на земельну ділянку , який був виданий 20 серпня 2001 року, на підставі рішення виконкому Морської сільської ради № 76 від 19 липня 2001 року на ім’я ОСОБА_4 вже втратив юридичну силу , оскільки він вже реалізований і право власності на спірну земельну ділянку перейшло до спадкоємців. Тому у судові не має правових підстав для визнання недійсним рішення виконкому Морської сільської ради № 76 від 19 липня 2001 року , про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Суд вважає безпідставними доводи позивачів та їх представника , про те ,що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_4, були порушені норми земельного законодавства , а саме: порушені права позивачів як членів сім’ї на отримання у власність частки земельної ділянки.

Відповідно до п. б ст. 81 ЗК України – громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності

 Згідно вимог ст. 118 ЗК України – громадянин , зацікавлений в приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні , звертається з заявою до відповідної ради, за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідно до державного акту  на право власності на земельну ділянку 1-М № 052429 від 20 серпня 2001 року ОСОБА_4 був власником земельної ділянки  площею 0,1418 га,  яка розташована по АДРЕСА_1  АР Крим,  яка була передана йому безоплатно у власність відповідно з рішенням виконкому Морської сільської ради  № 76 від 19 липня 2001 року.

Тому спірна земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_4  безоплатно у власність  не є спільною сумісною власністю подружжя. Це право кожного громадянина України звернутися з заявою до відповідної ради , за місцезнаходженням земельної ділянки, про  безоплатну передачу у власність земельної ділянки , яка перебуває у його користуванні.

Не має правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видано на ім’я ОСОБА_3 07 серпня 2009 року.

Відповідно до вимог ст. 1301 ЦК України – свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено , що особа , який воно видано не мала право на спадкування , а також в інших випадках, встановлених законом.

Рішенням Судацького міського суду від 24 квітня 2008 року , яке набрало чинності 21 серпня 2008 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовлено. Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України з боку позивачів не доведені інші обставини, які передбачені Законом , як підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У судовому засіданні , з боку позивачів , не представлені докази , про право власності спадкодавця ОСОБА_4 на жилої будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1, ^а також будівельні матеріали, які використовувалися при будівництві жилого будинку.

Відсутні докази , що спадкодавець ОСОБА_4 був забудовником жилого будинку по АДРЕСА_1 та йому надавався дозвіл відповідних органів на проведення будівельних робіт. Також не надані докази з боку позивача ОСОБА_2 про укладення договору про створення спільної сумісної власності при будівництві жилого будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України , на яку посилаються позивачі у позові , право власності залежить , по перше , від прийняття до експлуатації нерухомого майна, що не належить до юрисдикції суду. За Законом суд не уповноважений підміняти своїм рішенням компетентні державні органи \ будівельні , архітектурні, протипожежні , санітарні і інші /.

Крім того , відповідно до положень ст. 182 ЦК України право власності на об’єкти нерухомого майна , навіть і прийняті до експлуатації, до державної реєстрації не виникає.

Сам факт існування за технічним паспортом \ а .с .д. 121 - 125 \ жилого будинку по АДРЕСА_1 АР Крим не свідчить про право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вищезгаданий жилої будинок.

Доданою до матеріалів довідкою БРТІ м. Судаку № 529 від 19 березня 2010 року \а.с.78\ підтверджується, що реєстрація права власності на жилої будинок по АДРЕСА_1 не здійснювалася.

Не порушені права позивачки ОСОБА_1 на отримання обов'язкової частки спадщини у вигляді 1\8 частки спірної земельної ділянки, але ОСОБА_1, у встановленому Законом порядку , свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Оскільки , в даний час у ОСОБА_1, відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, тому є передчасним вирішувати питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачі не довели ті обставини , які свідчать про те , що спадкодавець ОСОБА_4 , на момент смерті тобто відкриття спадщини , був власником жилого будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , або забудовником , з дозволу відповідних органів, вищезгаданого жилого будинку , тому у судові не має правових підстав для задоволення позову щодо заявлених позовних вимог про визнання права власності : за ОСОБА_1 - на 27\72 частки домоволодіння і надвірних будівель, 4\6 частки будівельних матеріалів та обладнання, за ОСОБА_2- на 24\72 частки домоволодіння і надвірних будівель та 1\6 частки будівельних матеріалів та обладнання.

Оскільки позивачі не набули права власності на вищезгадані будівельні матеріали та обладнання , надвірні будівлі , розташовані по АДРЕСА_1 АР Крим , тому не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги щодо проведення розділу незакінченого будівництвом жилого будинку та надвірних будівель , з виділом частки ,за вказаною адресою. За вказаними обставинами не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо порядку користування будівельними матеріалами , обладнанням , надвірними будівлями, за вказаною адресою.

Не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя - будівельні матеріали та надвірні будівлі, які розташовані по АДРЕСА_1 АР Крим , оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено , що відсутні будь які докази про надання дозволу на будівництво жилого будинку та використання будівельних матеріалів при будівництві подружжям ОСОБА_1.

Дослідивши  зібрані у справі докази , суд йде до висновку , що заявлені позовні  вимоги  суперечать вимогам діючого законодавства ,  ґрунтуються на припущеннях, що не припустимо відповідно до вимог ч.4 ст. 60 ЦПК України і задоволенню не підлягають в повному обсязі.

    Суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_3 та ії представника на те, що позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду з позовом без поважних причин , оскільки із матеріалів справи вбачається , що позивачеві стало відомо про існування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_4 тільки в 2007 році. За такими обставинами суд вважає , що позивачі не пропустили трирічний строк для звернення до суду з позовом, тому не має правових підстав відмовляти позивачам у позові за пропуском строку позовної давності для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 116,118,81, 125,126 ЗК України ,  ст.ст.328,203,215,1301, 377 ЦК України, суд

                ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Морської сільської ради м. Судаку АР Крим , виконкому Морської сільської ради м. Судаку АР Крим, ОСОБА_3 , третя особа – Судацька держнотконтора про визнання недійсним рішення виконкому Морської сільської ради м. Судаку від 19 липня 2001 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_4, про визнання  земельної ділянки спільною  сумісною власністю подружжя, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_3, про визнання права власності на частку домоволодіння та земельної ділянки , які розташовані у АДРЕСА_1 , про визнання права власності на частку будівельних матеріалів та обладнання  і визнання будівельні матеріали  та обладнання спільною сумісною власністю, розташованих за вказаною адресою  та встановлення порядку користування домоволодінням , земельною ділянкою ,будівельними матеріалами та обладнанням  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим , через Судацький міський суд , протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя