Справа № 2-1999/10

                                                                                   РІШЕННЯ

                                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді:                    Заставенко М.О.,

при секретарі                                 Босовій О.О.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  про виплату недоотриманої суми разової компенсації, -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  про виплату недоотриманої суми разової компенсації.

              В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він є  учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради.  Згідно статті  7 Закону України «Про статус та соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з                            10 грудня 2009 року має статус інваліда 3 групи. Відповідно до статті 48 зазначеного Закону, передбачена разова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи та сплачується, зокрема інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності.  Таким чином, виплаті підлягає сума 22320 гривень (744*30= 22320). Але в порушення зазначеного Закону, відповідачем разова компенсація у визначеному розмірі не сплачена. Просив суд визнати дії відповідача у відмові у перерахунку та виплаті вищезазначеної разової компенсації неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недосплачену суму щорічної разової компенсації у розмірі 22320 гривень.

             Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради – Петрова Л.П. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та зазначила, що у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку, з якого провадяться компенсаційні виплати та його арештом, виплата щорічної одноразової компенсації на теперішній час не здійснена.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідив надані докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

            В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим,  та відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової компенсації як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з встановленням інвалідності  3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат..

           Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами та доповненнями на теперішній час, передбачена разова компенсація, у зв’язку зі встановленням інвалідності 3 групи, у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996  року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі у розмірі  189 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та дії принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 2006 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню ст. 19 Конституції України та ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, а не Постанова Кабінету Міністрів № 836.

В зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії», мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.  

Перевіривши розрахунок позивача щодо недоотриманої суми разової компенсації при встановленні інвалідності 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, суд дістається висновку, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності. Оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради нараховано (але не сплачено) суму компенсації у розмірі 189 гривень 60 копійок на момент встановлення інвалідності 3 групи, а саме: 10 грудня 2010 року, тому розмір заробітної плати повинен визначатися станом на той момент, а таким чином, наведений в позовній заяві розрахунок є правильним.

Так, розмір мінімальної заробітної плати згідно до ст.2 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року №1646-6 та п. 2 Закону України „Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік”  від 06.11.2009 року № 1715-6 станом на 01.11.2009 року складає 744 гривні, тому недоотримана сума разової компенсації складає: 744 х 30 = 22320 гривень.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 недонарахована разова компенсація, у зв’язку зі встановленням інвалідності 3 групи, яка передбачена Законом «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а отже дії відповідача у цій частині є неправомірними .

Однак, суд вважає необхідним відмовити у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначені конкретні суми, а зобов’язати відповідача провести їх нарахування та виплату після проведення відповідного перерахунку, оскільки визначення обґрунтованого розміру компенсації належить саме до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради .    

Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача   провести ОСОБА_1 перерахування та виплату суми разової грошової компенсації, у зв’язку зі встановленням інвалідності                     3 групи відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з тридцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат.

      На підставі ст. 4 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст.3, 15, 118 ЦПК України , суд –

                                                                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  про виплату недоотриманої суми разової компенсації   задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 суми разової грошової компенсації при встановленні 3 групи інвалідності у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення  Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради Донецької області провести ОСОБА_1 перерахування та виплату суми разової грошової компенсації, у зв’язку зі встановленням інвалідності 3 групи відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з тридцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ