Справа № 2-1998/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
17 серпня 2010 року
Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді: Заставенко М.О.,
при секретарі Босовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід війни 3 групи та перебуває на обліку в УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у редакції, що діяла у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання, що сплачується замість пенсії, збільшується, зокрема інвалідам 3 групи на 200% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення пенсії у той період було сплачене у значно меншому розмірі, а таким чином, недоотримана сума допомоги склала 35965 гривень 44 копійки. Тому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність з 01.11.2000 року по 31.12.2005 року. Також просив не застосовувати до його вимог строк позовної давності, оскільки у відповідності зі ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги, пов’язані з відшкодуванням шкоди, спричиненої здоров’ю. Зазначив, що він став інвалідом 3 групи при виконуванні свого боргу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та постійно перебуває під наглядом лікарів, не мав можливості раніше звернутись до суду.
Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки, у судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка (штамп) УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки від 10.08.2010 року, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав, у зв'язку з чим, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що зазначені позовні вимоги не визнає з наступних підстав. ОСОБА_1 отримує пенсію по 3 групі інвалідності за Законом України «Про статус та соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі фактичного збитку 60% заробітку. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 01.01.2006 року було передбачено, що інвалідам війни 3 групи встановлюється підвищення в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Зміни до зазначеного закону у частині встановлення підвищення передбачених даним законом, виходячи із прожиткового мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність, вступає в силу лише з 01.01.2006 року. Отже, відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову о повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.11).
Згідно довідки МСЕК серії ДОН-07 № 054333 від 14.12.2009 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи, профзахворювання пов’язано з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.12).
На звернення позивача про перерахування пенсії, відповідач листом № 321/А-10-01-04 від 05.05.2010 року відмовив позивачу у перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни 3 групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , що діяв у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року (а.с.5).
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач мотивував свої дії наявністю постанов Кабінету Міністрів України, що визначали інший розмір підвищення.
Згідно ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії», мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017, який набув чинності з 01.11.2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що зміни до зазначеного закону у частині встановлення підвищення передбачених даним законом, виходячи із прожиткового мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність, набрав чинності лише з 01.01.2006 року. Оскільки відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком. Законом України від 05.10.2005 року №2939-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у ч. 4 ст. 13 цього закону внесені зміни і з 01.01.2006 року діє нова редакція вказаного Закону: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 2 групи – 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 3 групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, зазначені зміни набрали чинності лише 01.01.2006 року, у той час як позивач просить провести перерахунок надбавки у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Крім того, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності відносно зазначених позовних вимог, оскільки відповідно до ч.1 п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Як встановлено у судовому засіданні, позивач є інвалідом війни 3 групи унаслідок виконання обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачу як інваліду війни 3 групи пенсія з 01.11.2000 року по 31.12.2005 року повинна була підвищуватись на 200% мінімальної пенсії за віком. Відповідного підвищення не проводилось, а тому дії відповідача у цій частині судом визнаються неправомірними та вимоги позивача підлягають задоволенню.
Визначення обґрунтованого розміру надбавки до пенсії після проведення відповідного перерахунку належить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області .
Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача у відповідності зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року провести ОСОБА_1 перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
На підставі ст. 4, 268 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.3, 15, 118, 212-215, 223 ЦПК України , суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області у відмові ОСОБА_1 у перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (редакція до 01.01.2006 року).
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради Донецької області у відповідності зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року провести ОСОБА_1 перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі а пеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: