Справа № 22- 1367- а/2006 рік                           Головуючий в 1 інстанції  Доброріз А.В.

Категорія   19                                                        Доповідач  Новодворська О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2006 року судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого           Новодворської О.І.

суддів                       Сукманової Н.В., Кіянової С.В.

при секретарі           Писаревій Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою представника Донецького регіонального відділення Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" на постанову Ясинуватського міськрайонного суду від 09 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби в Ясинуватсько-Авдіївському районі про скасування постанови державного виконавця.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби в Ясинуватсько-Авдіївському районі, якою постанову державного виконавця Державної виконавчої служби в Ясинуватсько-Авдіївському районі від 26 січня 2006 року про накладення арешту і заборону на відчужування квартири АДРЕСА_1 скасовано.

На дану ухвалу подана апеляційна скарга представником Донецького регіонального відділення Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк", в якій він просить скасувати постанову, у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що судом порушено вимоги матеріального та процесуального закону.

Заслухавши доповідача, представника Донецького регіонального відділення Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк", який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника позивача, перевіривши матеріали справи, представника відповідача, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 8 лютого 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби в Ясинуватсько-Авдіївському районі про скасування постанови державного виконавця від 26 січня 2006 року про накладення арешту й оголошення заборони на відчужування квартири.

Позивач вказував, що вироком Ворошилівського районного суду міста Донецька, він та інші чотири особи засуджені за ст. 185 ч. 5 КК України та із засуджених осіб стягнуто в солідарному порядку на користь ЗАТ КБ „Приватбанк" 91600 гривень.

На виконання вироку державний виконавець Мерко М.С. 26 січня 2006 року своєю постановою наклав арешт на квартиру, яке належить позивачеві, яка розташована в АДРЕСА_1.

Приймаючи постанову про накладення арешту на квартиру, державний виконавець порушив вимоги статей 55, 30,24, 50 та 62 Закону України „Про виконавче провадження",

чим порушив його права та інтереси. Так, ЗО січня 2006 року він був викликаний до ' виконавчої служби, і державний виконавець Мерко М.С. повідомив йому, що 26 січня 2006 року відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь ЗАТ КБ „Приватбанк" 91600 гривень солідарно з другими особами, та в цей же день вручив йому ксерокопію постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на квартиру, не завірену належним чином. При цьому, в супровідному листі була вказана адреса, по якій позивач ніколи не мешкав. Накладаючи арешт на квартиру, державний виконавець не переконався - чи отримав він копію постанови про відкриття виконавчого провадження, не перевірив - чи є у нього кошти або цінності для задоволення вимог стягувача, чи здійснив він будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення, арешт накладено на двохкімнатну квартиру вартістю 51300 гривень, що значно перевищую розмір суми, яку він повинен відшкодувати боржнику - 18320 гривень. Вважаючи, що постанова державного виконавця про накладення арешту на квартиру не відповідає вимогам закону, позивач просив її скасувати.

Задовольняючи вимоги позивача, суд обгрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 2 та ч. 5 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець не пізніше наступного дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлює строк для добровільного виконання рішення, надсилає копію цієї постанови стягувачу та боржнику. Згідно з ч, 1 ст. ЗО цього закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього закону.

Судом встановлено, що ксерокопії постанов державного виконавця від 26 січня 2006 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт квартири й заборону її відчужування, не завірені належним чином, вручені позивачеві 30 січня 2006 року. Таким чином, починаючи виконувати судове рішення, державний виконавець не пересвідчився чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення.

Главою У Закону України „Про виконавче провадження" встановлено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, згідно з яким, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, інші цінності. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно (ч. 2 та 5 ст. 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Державний виконавець Мерко М.С. в судовому засіданні підтвердив, що їм не перевірялась наявність у позивача коштів або інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача за судовим рішенням.

Встановивши порушення при виконанні вироку суду, щодо стягнення сум, суд з урахуванням встановлених обставин та норм матеріального та процесуального права обгрунтовано задовольнив вимоги позивача та скасував постанову державного виконавця Державної виконавчої служби в Ясинуватсько-Авдіївському районі від 26 січня 2006 року про накладення арешту і заборону на відчужування квартири АДРЕСА_1, тому підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування постанови немає.

Керуючись ст.,ст. 200, 206 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника Донецького регіонального відділення Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 09 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця із дня набрання законної сили.