справа № 2-а-6/ 2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом   ОСОБА_3  до ДПС ДАІ №2 ОДДЗ УДАІ ГУ МВС України в Запорізький області   про визнання незаконною та скасування постанови від 25.05.2009 про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неправомірно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з накладенням адміністративного стягнення.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив поновити строк оскарження постанови і позов задовольнити та пояснив, що він 24.05.2009 дійсно керував автомобілем НОМЕР_1 по автодорозі Харків-Сімферополь-Севастополь (344 км), але не зі швидкістю 138 км/год. Працівник відповідача його не зупинив  і постанова була складена без його присутності. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а постанову протиправною, оскільки прилад «Візир» не має автоматичного режиму і тому фотофіксація не є безумовним доказом вчинення правопорушення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином Суду надані заперечення на позов, основний зміст яких полягає в тому, що  вчинене позивачем правопорушення зафіксовано за допомогою технічного приладу «Візир», який має свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 13.01.2010, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації, внаслідок чого є належним доказом по справі, у зв’язку з чим позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, оцінивши доказі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є актом індівідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008).

Частиною 1  статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Пунктом 12.6. Правил дорожного руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 встановлено що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю:

-   легковим автомобілям з причепом і мотоциклам — не більше 80 км/год;

-   транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, — не більше 70 км/год;

-   вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, — не більше 60 км/год;

-   автобусам (за винятком мікроавтобусів) — не більше 90 км/год;

-   іншим транспортним засобам: на автомагістралях — не більше 130 км/год, на дорогах для автомобілів — не більше 110 км/год, на інших дорогах — не більше 90 км/год.

Відповідно до Постанови від 25.05.2009 по справі про адміністративне правопорушення, яка є предметом спору, позивач 24.05.2009 о 12.38 годин, рухаючись по автодорозі Харків-Сімферополь-Севастополь (344 км) та керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 3110 реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив встановлені правила дорожнього руху (п. 12.6.) – перевищив встановлену швидкість руху  більш ніж на 20 км/год., рухався зі швидкістю 138 км./год.  

На підтвердження вчинення позивачем даного правопорушення до Постанови додані знімки фотофіксації, здійснені за допомогою технічного приладу «Візир».

Автодорога Харків-Сімферополь-Севастополь не позначена дорожніми знаками 5.1 «Автомагістраль», 5.3 «Дорога для автомобілів» і тому швидкісний режим руху по ній визначається як по іншій дорозі – не більш 90 км/год.

Правопорушення, вчинене позивачем, зафіксовано при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до статті 251  Кодексу України про адміністративні правопорушення, за допомогою технічного приладу «Візир», який отримав свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 13.01.2010, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації. Спеціальний технічний засіб – вимірювач швидкості «Візир» має похибку в патрульному режимі +  2 км/год.

Функції приладу «Візир» зазначені в його технічній характеристиці: відеозапис, фотографування є автоматизованим, автоматичний режим роботи забезпечується програмованим пристроєм, який контролю швидкість через радіолокаційні властивості приладу. Наявність обслуговуючого персоналу необхідна тільки при пуску та входженню в режим «патрулювання» і «стаціонар» (управління з дистанції).

Таким чином, прилад сертифікований і згідно з технічною характеристикою виключає можливість надання необ’єктивної інформації та виключений негативний вплив людського фактору (мається на увазі втручання працівників ДАІ в його роботу з метою фальсифікації його показів).

Доказ – фотофіксація правопорушення є належним, оскільки не скасовано у встановленому законом порядку свідоцтво про визнання ти затвердження приладу «Візир», як засобу вимірювальної техніки, призначеного для вимірювання швидкості транспортних засобів, запису факту порушення Правил дорожнього руху, відображення його не екрані монітору, обробки, збереження та відтворення запису і фотографування порушень швидкісного режиму.

Пунктом 6 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені особливості розгляду справи й прийняття рішення, які полягають в тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин справи, постанова про притягнення позивача до адіністративної відповідльності, передбаченою частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є законною і обгрунтованою.

Статею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення  може бути оскаржено в суд у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строк для оскарження постанови про адміністране правопорушення – протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено правомочним органом (посадовою особою).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідльності винесена 25.05.2009 і отримана позивачем 06.06.2009, а позов пред’явлений до суду  22.06.2009 (відправлено поштою), тобто з пропуском встановленого строку.

Суд відмовляє позивачеві у поновленні пропущеного строку, оскільки доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду в цій частині позивач не надав.

На підставі наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Відмовити ОСОБА_3  в поновленні пропущеного строку для звернення до суду.

2.   Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні  позову   до ДПС ДАІ №2 ОДДЗ УДАІ ГУ МВС України в Запорізький області   про визнання незаконною та скасування постанови від 25.05.2009 про накладення адміністративного стягнення  в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, — з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови.

Суддя                                 Онищенко Т.С.