Справа № 2- 3599
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді – Кайро І.А., при секретарі – Рябцевої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Діти війни» ,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Діти війни» за період з червня 2007 року по травень 2010 року в розмірі 3663 гривні.
Вимоги мотивовані тим, що він є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не були сплачені відповідачем в повному обсязі за зазначений період.
Позивач у судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи сповіщений належним чином, завчасно. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, завчасно. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких пояснив, що виплата соціальної пільги «Діти війни» передбачена за рахунок Державного бюджету України, яким запланована виплата зазначених пільг в розмірі, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. Управління пенсійного фонду України в м. Ялта АРК зі свого боку сплатило відповідачу цю надбавку у розмірі, передбаченому державним бюджетом України за відповідні роки у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дитина війни» - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 На час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, тому він віднесений до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зазначені положенні ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині того, що підвищення до пенсії чи іншого грошового утримання дітям війни виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007 та 2008 рік є обґрунтованими частково, а саме: в 2007 році – з липня по грудень та в 2008 році – з травня по грудень, тобто, з моменту, коли положення Законів України «Про Державний бюджет України» за відповідні роки визнані неконституційними.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений: з квітня по вересень 2007 року - 406 гривень, з жовтня по грудень 2007 року - 411 гривень; з квітня по червень 2008 року - 481 гривня, з липня по вересень 2008 року - 482 гривні, з жовтня по грудень 2008 року - 498 гривень.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений: у січні - жовтні 2009 року – у розмірі 498 гривень, у листопаді-грудні 2009 року – у розмірі 573 гривні.
В силу Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2010 року до 31 березня 2010 року встановлений в сумі 695 гривен, у квітні - травні 2010 року - 706 гривень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з липня по грудень 2007 року (406 грн. х 30% х 3 + 411 грн. х 30% х 3), з травня по грудень 2008 року (481 грн. х 30% х 2+482 грн. х 30 % х 3 + 498 х 30% х 3) і з січня по грудень 2009 року (498 грн. х 30% х 10 + 573 х 30% х 2 ) та з січня по травень 2010 року (695 грн. х 30% х 3 + 706 грн. х 30 % х 2).
Щомісячна державна соціальна допомога за вказаний період дорівнює 4792,80 гривень.
Згідно довідки № 3915 від 28 липня 2010 року, розмір виплаченої позивачу допомоги за період з січня 2008 року по травень 2010 року складає – 1425,90 гривень.
Таким чином, сума невиплаченої позивачеві соціальної допомоги за цей період становить 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) гривень 90 копійок (4792,80 гривень – 1425,90 гривень). Саме ця сума повинна бути виплачена відповідачем позивачу, як дитині війни.
Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Особа, яка мала право на отримання бюджетних коштів не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги прийняте бути не може.
Що стосується обраного позивачем способу захисту його цивільних прав шляхом стягнення на його користь недоплаченої соціальної допомоги, то оскільки суд дійшов висновку, що дії відповідача в цій частині є незаконними, його слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачеві належні до стягнення на його користь суми, а не примусово стягувати ці суми з нього.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України; ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №1691-VI від 18 лютого 2010 року (набрав чинності 10 березня 2010 року),
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з липня по грудень 2007 року, з травня по грудень 2008 року , з січня 2009 року по травень 2010 року в розмірі 3366 гривень 90 копійок, судові витрати в сумі 171 гривня, а всього – 3537 (три тисячі п’ятсот тридцять сім) гривень 90 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крім через Ялтинський міський суд у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: