ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "20" вересня 2007 р.                                        Справа № 16/178

„10”год. „20”хв.                                                       Господарський суд Чернігівської області у  

                                                                                                складі –судді Фесюри М.В.,

                                                                          при секретарі - Кезля А.О.,

                                                                                               за участю представників сторін:

                                                                                               від позивача –Дорошенко Р.В.

                                                                                              від відповідача –не з’явився,

                                                                         прокурора Турчина С.О.

розглянувши  в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ :           Прокурора Талалаївського району в інтересах держави в особі

          Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції

                              (Чернігівська обл. м. Бахмач вул. Чернігівська,2-А)

до ВІДПОВІДАЧА:           Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Чернецьке ЛТД”

                              (Чернігівська обл. Талалаївський р-н с. Чернецьке)

Про стягнення 412771,53 грн. заборгованості

по податку з доходів фізичних осіб.

Заявлено позов про стягнення 412771,53 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Вимоги позивача обґрунтовані наявністю несплаченої заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, яка була встановлена під час перевірки підприємства. При цьому позивач стверджує, що на заборгованість з такого виду податку не поширюються вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2001р. (далі –Закон № 2181), оскільки внаслідок специфіки нарахування та сплати сума податку з доходів фізичних осіб не може бути узгоджена. За таких обставин податковий орган вважає, що в разі несплати такий податок має стягуватись за рішенням суду в загальному порядку без застосування норм Закону –2181.

Відповідач був двічі належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак представника не направив , заперечень не надав.

Заслухавши пояснення прокурора , представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

07.08.2006р. Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією була складена довідка № 1/23/30866065 „Про наслідки своєчасності сплати до бюджету прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб ТОВ „Агрофірмою „Чернецьке” за період з 01.03.2000р. по 01.07.2006р.”

Відповідно до п.2 цієї довідки встановлено неперерахування у перевіреному періоді прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб в сумі 412771,53 грн.

Раніше, в 2005 році податковим органом була складена довідка № 6-17/30866065 „Про результати планової комплексної документальної перевірки справляння прибуткового податку з громадян, податку з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів ТОВ „Агрофірма „Чернецьке” за період з 01.10.2003р. по 31.03.2005р.”

При цьому, як зазначено у довідці, підприємством до державних податкових інспекцій надавались відомості про суми отриманого доходу громадянами за встановленою формою 8-ДР та 1-ДФ і розбіжностей між цими відомостями та даними особового рахунку підприємства по ф.15 не встановлено.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Адміністративні суди перевіряють, чи вчинені дії суб’єктів владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості по прибутковому податку з громадян та податку з доходів з фізичних осіб з підстав та у спосіб, що визначені позивачем, задоволенню не підлягають, виходячи  з наступного.

Податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком (обов’язковим платежем), що включений до системи оподаткування відповідно до п. 4 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування”

          Частиною 3 цієї статті встановлено, що порядок  зарахування  загальнодержавних  податків і зборів (обов'язкових платежів) до  Державного  бюджету  України,  бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

          У перевіреному періоді та на час судового розгляду таким законом є Закон –2181, відповідно до преамбули якого, він є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює  порядок  погашення  зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів  (обов'язкових  платежів),  включаючи  збір  на обов'язкове державне  пенсійне  страхування  та  внески на загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування,  нарахування  і  сплати  пені та штрафних  санкцій,  що  застосовуються   до   платників   податків контролюючими   органами,  у  тому  числі  за  порушення  у  сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

          Цей спеціальний закон не містить застережень або винятків для погашення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, отже податковий орган при зверненні з позовом до суду повинен був дотриматись процедури та вимог , встановлених цим нормативним актом.

          Так, пунктом 1.2 ст.1 цього Закону дано визначення податкового  зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

          Платниками податків визначені цим Законом (п.1.1) юридичні   особи,   їх   філії, відділення,  інші  відокремлені  підрозділи,  що  не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

          Податок, про який йде мова у позові, підприємство як податковий агент повинно було утримувати із заробітної плати та сплачувати до відповідного бюджету в порядку та у строки, встановлені Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” (ст.8).

          Законом –2181 передбачена можливість примусового стягнення податкового боргу за рахунок активів лише за рішенням суду ( п.п.3.1.1 ст.3).

          В свою чергу податковий борг (недоїмка) платника податків –це податкове  зобов'язання  (з урахуванням   штрафних   санкцій   за  їх  наявності),  самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але  не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Порядок узгодження податкового зобов’язання визначено пунктами 5.1, 5.2 ст.5 цього Закону:

- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій  декларації,  вважається  узгодженим  з  дня подання такої податкової декларації (самостійне узгодження).

- податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційне узгодження).

          Як слідує з відомостей, вказаних в акті перевірки, суми, що заявлені до стягнення, були самостійно визначені платником податків, при цьому ним подавались до податкового органу відповідні податкові розрахунки за встановленою формою.

          Пунктом 1.11 ст.1 Закону –2181 встановлено, що податкова  декларація,  розрахунок  (далі  -  податкова декларація)   -  документ,  що  подається  платником  податків  до контролюючого  органу  у  строки,  встановлені  законодавством, на підставі  якого  здійснюється  нарахування  та/або сплата податку, збору  (обов'язкового  платежу).

          Підпунктом «б»п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вставлений обов’язок осіб,  які  відповідно  до  цього  Закону мають статус податкових агентів, надавати  у  строки,  встановлені  законом для податкового кварталу,  якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок   сум  доходу,  нарахованого  (сплаченого)  на  користь платників  податку,  а  також  сум  утриманого   з   них   податку податковому  органу  за  місцем  свого  розташування.  У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не  подається  або  подається  стосовно  платників  податку,   які фактично отримали такі доходи.  Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

          На виконання вимог цього Закону Державною податковою адміністрацією України виданий наказ  від 29.09.2003р.  N 451, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за N 960/8281 „Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку”.

          Відповідно до п.2 Порядку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий  період)  протягом  40 календарних днів,  наступних за останнім календарним днем звітного  кварталу (п.п.2.1).  Податковий  розрахунок  подається  до  органу  державної податкової  служби  за  місцезнаходженням  податкового  агента   - юридичної  особи  або  його відокремлених підрозділів чи до органу державної  податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента  (п.п.2.3).

          Порядком також передбачена можливість уточнення або коригування. Так, відповідно до п.п.4.3 уточнюючий  податковий  розрахунок  подається у разі необхідності   проведення   коригувань  після  закінчення  терміну приймання.  Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими фондами".

          Раніше, до набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»такий податок мав назву прибуткового податку з громадян і порядок його нарахування та сплати регулювався Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” .

          Статтею 9 цього Декрету було встановлено, що нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється  підприємствами, установами, організаціями всіх форм  власності та фізичними особами - суб'єктами  підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.

          Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених  доходів,  протягом  15  календарних  днів  за останнім календарним  днем  звітного  (податкового)  кварталу надсилають до податкових  органів  за  місцем державної реєстрації відомості про нараховані  та  виплачені  суми  доходів  і  суми  утриманих з них податків  за  формою, встановленою центральним податковим органом.

          Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, яке регулює порядок нарахування та сплати загальнообов’язкових платежів, зокрема, податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), необхідно зробити висновок про те, що таким законодавством передбачена можливість самостійного узгодження податкового зобов’язання з даного виду платежу шляхом подання відповідного податкового розрахунку форми 1-ДФ (8 –ДР).

          Таким чином, податковий орган, встановивши при перевірці, що платник податку самостійно узгодив суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, але не сплатив таку суму у строки, встановлені законом, повинен був в подальшому дотриматися процедури стягнення податкового боргу, а саме направити відповідачу першу та другу податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.1. ст. 6 Закону 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем не дотримано встановленого законом обов’язку, що підтверджується обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, поясненням представника податкового органу, наданими в судовому засіданні.

За таких обставин дії позивача по стягненню з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) вчинені з підстав, які не передбачені законами України, та у спосіб , який не відповідає приписам Закону-2181, отже такі дії суперечать вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, тому у позові має бути відмовлено.

Доводи позивача судом не приймаються з підстав , наведених вище. При цьому суд враховує позицію Верховного Суду України , викладену у постанові від 16.08.2005р., згідно з якою стягнення податкової заборгованості має здійснюватись в порядку та з підстав, встановлених Законом  -2181.

Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 21 вересня 2007 року.

Суддя                                                                                                              М.В. Фесюра