Справа № 2-340/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

2 серпня 2010 року                                                                                Лебединський районний

                                                                                                                суд Сумської області

   в складі: головуючого – судді Стеценко В.А.

                  при секретарі -  Вєчкановій С.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Лебединському районі Сумської області про визнання дій управління пенсійного фонду протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії;

В С Т А Н О В И В:

    В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється інвалідом другої групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Лебединському районі. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 50 цього Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах: інвалідам другої групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 4 ст. 54  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри пенсій для інвалідів 2 групи, відносно яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не можуть бути меншими 8 мінімальних пенсій за віком. Позивач вважає, що розмір пенсії нарахованої і виплаченої йому відповідачем значно менший, ніж встановлено спеціальним Законом. А тому він звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови проведення перерахунку пенсії, за період з 01.01.07 року по 01.04.10 року зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії, виходячи з розміру пенсії за віком і виплачувати пенсію у відповідності до змін діючого законодавства.

В судовому засіданні позивач та його представник послались на те, що позивач з весни 2007 року неодноразово звертався до відповідача за перерахунком пенсії. При цьому вони уточнювали та змінили позовні вимоги, надавши суду відповідний розрахунок, просили стягнути кошти у визначеній позивачем грошовій сумі, визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними та зобов’язати його здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії в період з 01.03.07 року по 31.05.10 року і провести відповідні виплати згідно ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по захворюванню, пов’язаному із роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії. Разом із цим Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі вважає, що  посилання позивача на ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, зокрема інвалідам другої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком, а також на ст. 54 цього Закону, згідно якої розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок із захворювання, пов’язаним із Чорнобильською аварією не може бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком – є необґрунтованими.

           Розмір мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідачем не застосовувався, так як відповідно до ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії  за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Тому нарахування позивачу пенсії проводилось відповідно до порядку, визначеного Кабінетом міністрів України. Постановою Кабінету міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року було передбачено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

              Положення  Закону України «Про Державний бюджету України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення. Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених законами України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соцзахисту окремих категорій громадян", якою  чітко визначено розміри щомісячної додаткової пенсії та розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою.

            В своєму письмовому заперечення відповідач також зазначив, що він діяв у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, і не погодився на поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.

    Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і інвалідом другої групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням (а.с.8).

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по другій групі інвалідності, як 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей  Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, встановлено, що інвалідам другої групи призначається щомісячна додаткова пенсія у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

            Разом з тим, нарахування позивачу пенсії проводилось відповідно до порядку, визначеного Кабінетом міністрів України, постановою якого № 1 від 3 січня 2002 року було передбачено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

З 1 січня 2008 року  позивачу виплачується пенсія в розмірі, визначеному  Законом України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - 150%  від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія в розмірі 20%  від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

А тому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 28 Розділу II зазначеного Закону, яким було  внесено зміни  до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення Конституційного Суду України має приюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із цим судом встановлено, що з 22.05.2008 року позивачу призначено пенсію  згідно постанови Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» положення ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ні зупинені, ні змінені не були.

    Таким чином, проведення відповідачем розрахунку пенсії позивачу згідно положень постанови Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача, а тому позовні вимоги з приводу перерахунку пенсії за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також за період із січня 2009 року по червень включно 2010 року підлягають задоволенню.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, враховуючи положення ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",   суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії позивачу згідно ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період із 1 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по травень 2010 року включно,  виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

При цьому суд враховує, що ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування «у заявника виникає право на  перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком – з першого числа місяця, коли пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно і з першого числа наступного місяця, якщо  заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Крім того, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущені строки позовної давності, так як відповідно до ч. 2 ст. 87 закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії не отримані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач просить зробити перерахунок пенсії по інвалідності, а згідно з п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої  каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

      Разом з тим, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 ч 2 ЦК України до майнових

відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні  однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи вищенаведене  та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають  застосуванню у справах із соціальних  правовідносинах, що носять публічно - правових характер, суд може визнати дії відповідача  незаконними та у разі незаконності цих дій - зобов’язати  провести  нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону.

             Виходячи з цього суд вважає,  що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження і в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

             Суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в  Лебединському районі по не виконанню приписів ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та враховуючи те, що позивач звернувся за перерахунком 26.02.10 року зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_1  за період із 01.03.07 року по 31.12.07 року і з  22.05.08 року по 31.05 .10 року та провести відповідні виплати за виключенням фактично виплачених сум.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в силу ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 15, 60, 109, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 1, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;

                                                             В И Р І Ш И В  :

  Позовну заяву ОСОБА_1  задовольнити частково.

  Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основної і додаткової пенсії.

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України  в Лебединському районі  Сумської області здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період із 01.03.07 року по 31.12.07 року і з  22.05.08 року по 31.05.10 року та провести відповідні виплати  за виключенням фактично виплачених сум .

  Стягнути з УПФУ в Лебединському районі Сумської області  на користь держави судовий збір, в розмірі 51 грн.

  Стягнути з УПФУ в Лебединському районі Сумської області  на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                          В.А. Стеценко.