Справа № 11а-533 Головуючий у 1 інстанції- Кулик П.О.
Категорія -15 ч. 2,115 ч. 1 Доповідач у 2 інстанції - Ткач С.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого -судді Романова О.В.
суддів Ткача С.О. Велидчука В.М. з участю:
прокурора ........................ .. Глазунова СВ.
засудженого......................... ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Червоноармійського районного суду від 22 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_1 Радомишльського району Житомирської області, мешканець АДРЕСА_2 Червоноармійського району, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 4000 гривень
моральної шкоди.
Як визнав суд, ОСОБА_1. 15 лютого 2005 року близько 17 години перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі сокиру зайшов у службовий кабінет сільського голови АДРЕСА_3 ОСОБА_2., з мотиву особистих неприязних стосунків, вчинив замах на вбивство останнього, намагався нанести удар сокирою, однак не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2.
В апеляції ОСОБА_1. просить змінити вирок суду, застосувати ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що потерпілий ОСОБА_2. обмовив його в учиненні замаху на вбивство. В дійсності виник конфлікт на грунті особистих неприязних стосунків, без погроз фізичною розправою потерпілому. Вважає позов безпідставним, задоволеним без врахування інтересів і тяжкого матеріального стану його сім'ї, відсутності роботи.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про законність вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляція в частині застосування ст. 75 КК України задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1. у замаху на навмисне убивство ОСОБА_2. є обгрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи не оскаржується можливими апелянтами та засудженим.
На обґрунтування свого висновку суд послався на показання засудженого ОСОБА_1., який не заперечив, що 15 лютого 2005 року близько 17 години, після вживання спиртних напоїв зайшов у кабінет сільського голови ОСОБА_2.. Мав бажання з'ясувати, чи включена його теща у список осіб на отримання дров. Сільський голова не ознайомив його із списком, відправив з кабінету. Обурившись, повторно зайшов у кабінет де із-за пояса почала випадати сокира, якою працював у лісі. Спіймав сокиру , підняв її на рівень плеча, намагався запхнути за пояс. Однак, підбігли ОСОБА_3. та ОСОБА_4. і силоміць відібрали сокиру, вивели його за двері, викликали працівників міліції.
Суд проаналізував покази ОСОБА_1., дав їм критичну оцінку, розцінив як намір винного пом'якшити відповідальність. Показання потерпілого, свідків суд обґрунтовано визнав достовірними і поклав в основу вироку, оскільки вони відповідали іншим об'єктивним доказам, які належно перевірені в судовому засіданні і змістовно виписані у вироку.
У вироку суд правильно послався на показання потерпілого ОСОБА_2. який ствердив, що 15 лютого 2005 року біля 17 години в кабінет сільського голови, в стані алкогольного сп'яніння зайшов ОСОБА_1.. Він вимагав показати списки мешканців села на виписку дров. Запропонував йому прийти тверезим і той вийшов. Однак через декілька хвилин ОСОБА_1. повернувся, замахнувся на нього сокирою. Ухиляючись від удару піднявся з крісла, прикрився лівою рукою, по якій прийшовся удар топорищем. До ОСОБА_1. кинулись ОСОБА_3. та ОСОБА_4., всі троє силоміць відібрали у злочинця сокиру, випхнули його в коридор і викликали міліцію. Так
як ОСОБА_1. вів себе агресивно, змушений був закритись у кабінеті до приходу працівників міліції. Неприязні стосунки які виникли між ним та ОСОБА_1., сільський голова ОСОБА_2. пояснює тим, що його нинішня дружина раніше була дружиною засудженого.
Покази потерпілого ОСОБА_2. підтвердили свідки ОСОБА_4. і ОСОБА_3..
Свідок ОСОБА_5. показала суду, що після розлучення з нею в 2000 році ОСОБА_1. неодноразово погрожував вбивством ОСОБА_2., та бігав за ним з ножем.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну юридичну оцінку дослідженим доказам, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, а міру покарання визначив відповідно з правилами ст. 65 КК України.
По справі не встановлено обставин, які пом'якшують покарання засудженого. Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнав - вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, особу винного, який характеризується позитивно, має на утриманні двоє дітей, суд мотивував призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини, за якою той засуджений.
Висновок психолого-психіатрічної експертизи щодо осудності ОСОБА_1. сумнівів не викликає.
За наведених обставин колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1., зміни вироку суду, пом'якшення призначеного покарання шляхом застосування ст. 75 КК України, а покарання призначене засудженому судом першої інстанції вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується вирішення питання про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2., то суд не дотримався належним чином вимог ст. 64, 323, 328 КПК України та проігнорував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди ( зі змінами, внесеними постановою №5 від 25 травня 2001 року).
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим і базуватись лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи потерпілий на досудовому слідстві подав позовну заяву про відшкодування моральної шкоди на суму 4000 гривень, пояснюючи її розмір моральними стражданнями понесеними внаслідок погрози (а.с. 47).
Відповідно до вимог ст. 64 п.4 КПК України характер і розмір заподіяної шкоди підлягає доказуванню у кримінальному судочинстві.
Суд повністю задовольняючи позовні вимоги потерпілого в сумі 4000 гривень не врахував належним чином вимоги закону про те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути визначеним залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд мав виходити із засад розумності, справедливості, виваженості та достатності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд обов'язково повинен був навести у вироку відповідні мотиви.
Як видно із матеріалів справи, суд формально, лише у самій загальній формі вказав ті доводи, на які послався потерпілий. При вирішенні цивільного позову не враховано відсутність у засудженого роботи, склад сім'ї та її матеріальний стан, наявність доказів для задоволення позову.
За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду
про стягнення 4000 гривень на користь ОСОБА_2. змінити, зменшити суму
стягнення до 1000 гривень.
Керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів,-
УХ ВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Червоноармійського районного суду від 22 травня 2006 року щодо ОСОБА_1. змінити.
Зменшити суму стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. до 1000 гривень.
В решті вирок суду залишити без зміни.