Справа № 11а-494 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Ковальчук М.В.
Категорія: ст.125 ч.2,126 ч.1 КПК України Доповідач: Михайловський В.І.
УХВАЛА
ІменемУкраїни
1 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.,
суддів Михайловського В.І.,
Захарчука СВ.
адвоката ОСОБА_1.
засуджених ОСОБА_2.,
ОСОБА_3.,
виправданих ОСОБА_4.,
ОСОБА_5. розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_2. на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 5 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка і жителька АДРЕСА_1, громадянка України, не судима, засуджена за ч.2 ст. 125 КК України на 100 (сто) годин громадських робіт.
Відповідно до ст. 1 п."є" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року засуджена ОСОБА_3. звільнена від призначеного покарання.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженка АДРЕСА_2 Олевського району Житомирської області, проживаюча вАДРЕСА_3, громадянка України, не судима,
засуджена за ст. 126 ч.1 КК України на 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян: штрафу.
Відповідно до ст. 1 п."Є" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року засуджена ОСОБА_2. звільнена від призначеного покарання.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженка і жителькаАДРЕСА_4, громадянка України, не судима, за ст. 125 ч.2 КК України виправдана.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженка і жителька АДРЕСА_5, громадянка України, не судима,
за ст. 125 ч.2 КК України виправдана за недоведеністю вини у вчиненні злочину.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженка АДРЕСА_6
Олевського району Житомирської області,
проживаюча у АДРЕСА_7
, громадянка України, не судима, за ст. 125 ч.2 КК України виправдана за недоведеністю її вини у вчиненні злочину.
Стягнуто з засуджених: ОСОБА_3. На користь ОСОБА_2. 700 (сімсот) гривень моральної (немайнової) шкоди, а також 150 гривень за надання юридичної допомоги, з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_6. 600 (шістьсот) гривень моральної (немайнової) шкоди.
Згідно вироку суду, 5 травня 2005 року в АДРЕСА_3 Олевського району Житомирської області біля 14 години під час суперечки з приводу користування земельною ділянкою ОСОБА_2. нанесла удар в груди потерпілої ОСОБА_6, від якого обидві впали на землю.
Побачивши свою матір на землі, а зверху на ній ОСОБА_2., ОСОБА_3. почала наносити останній чисельні удари по тілу, внаслідок чого заподіяла ОСОБА_2. тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин правої половини тім'яної та потиличної ділянки голови, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляціях: засуджена ОСОБА_3. просить скасувати вирок Олевського районного суду від 5 травня 2006 року та закрити провадженням справу за відсутність в її діях складу злочину, посилаючись на ті обставини, що вона діяла у межах необхідної оборони, а суд, у свою чергу, однобічно оцінив зібрані докази, оскільки обставини заподіяння нею тілесних ушкоджень жоден з свідків не підтвердив. Оскільки, на думку засудженої, вирок суду грунтується на припущеннях, то всі сумніви повинні тлумачитися на її користь, прийняте рішення є незаконним, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню;
засуджена ОСОБА_2. Просить змінити вирок суду в частині стягнення з винних осіб на її користь у солідарному порядку моральної шкоди у сумі 3000 гривень, а також скасувати вирок щодо неї за ч.1 ст. 126 КК України, справу закрити, постановити новий вирок, яким засудити виправданих ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_6. за ч.2 ст. 125 КК України.
В обгрунтування апеляції ОСОБА_2. посилається на те, що вирок суду є незаконним, оскільки не взято до уваги доказів, які б могли суттєво вплинути на здійснені висновки. Суд невірно встановив обставини справи, точне місце вчинення злочину, безпідставно стягнувши на користь потерпілої ОСОБА_6. 600 гривень моральної шкоди.
На думку апелянта ОСОБА_2. сам конфлікт виник з ініціативи та внаслідок неправомірних дій самої потерпілої, частина свідків надали неправдиві покази, а стягнутий розмір моральної шкоди у сумі 700 гривень не співвідноситься з попереднім стягненням на користь потерпілої ОСОБА_6. - 600 гривень, оскільки їй було завдано лише фізичного болю без тілесних ушкоджень.
Висновки суду, на думку ОСОБА_2., суперечать матеріалам справи, здійснені в порушення вимог ст.ст. 323, 334, 369 КПК України.
Заслухавши доповідача по справі, засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_2. і адвоката в її інтересах, які підтримали подані особисто ними апеляції, виправданих ОСОБА_4., ОСОБА_5., які заперечували проти задоволення апеляції ОСОБА_2., обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_3. задоволенню не підлягає, а апеляція засудженої ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Вина ОСОБА_3. та ОСОБА_2. Підтверджена показами свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., актом судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 від 10.05.2005 року
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені всі докази по справі, а дії винних осіб кваліфіковані вірно: ОСОБА_3. як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_2. - у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, ОСОБА_2. як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 - у вчиненні злочину, передбаченого
ст. 126 ч.1 КК України.
Колегія суддів не погоджується з доводами засудженої ОСОБА_2.про те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6 за ст. 125 ч.2 КК України, оскільки, виходячи з наданих та досліджених судом доказів, висновок суду першої інстанції є логічним та достатньо обгрунтованим щодо можливої причетності зазначених осіб до вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_2. 5 травня 2005 року у АДРЕСА_3 Олевського району Житомирської області.
Покарання засудженим ОСОБА_3. та ОСОБА_2. призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особи засуджених та обставин справи, передбачених вимогами статей 66, 67 КК України.
Враховано, що ОСОБА_3. і ОСОБА_2. раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС, характеризується позитивно.
Врахувавши вік винних осіб та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд обгрунтовано та справедливо призначив обом засудженим вид і розмір покарання, передбачений санкціями статей 125 ч.2, 126 ч.1 КК України відповідно: у вигляді ста годин громадських робіт і штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Оскільки злочини ОСОБА_3. і ОСОБА_2. вчинили 5.05.2005 року, то суд першої інстанції правомірно застосував до них вимоги ст. 1 п."Е" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року, звільнивши від призначеного покарання.
Разом з тим, визначаючи розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2., суд першої інстанції недостатньо врахував характер та суспільну небезпечність протиправних дій, вчинених ОСОБА_3., наслідки, які настали після таких дій. А тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2. щодо необхідності збільшення розміру моральної шкоди, яку необхідно стягнути з засудженої ОСОБА_3. на користь потерпілої ОСОБА_2.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3. залишити без задоволення, апеляцію засудженої і потерпілої ОСОБА_2. задовольнити частково.
Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 5 травня 2006 року - змінити.
Збільшити розмір стягнення моральної шкоди з засудженої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 : з 700 до 1000 гривень.
В решті вирок залишити без зміни.