Справа № 547

Головуючий у І інст. Рафальського И.Л.

Доповідач   Захарчук СВ.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006року                                                         м. Житомир

Колегія   суддів судової палати   у   кримінальних   справах

апеляційного суду Житомирської області у складі:

Головуючого       Романова О.В.

суддів         Захарчука С.В., Єрещенка А.М.

прокур                        Мохарев О.А.

засудженого       ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року про приведення вироку у відповідність до вимог КК України 2001 року,

Встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Коростенського міськрайонного суду із заявою про приведення вироку у відповідність до вимог КК України 2001 року.

Він зазначав, що вироком судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду від 27 травня 1999 року засуджений за ст.ст,93 п. "і", 222 ч.1, 42 на 14 років 6 місяців позбавлення волі.

Вчинений ним злочин КК України в редакції 1960 року відносився до категорії тяжких злочинів. Відповідно до ст. 12 ч.4 КК України 2001 року за тяжкі злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі не більше 10 років.

В зв'язку з зазначеним ОСОБА_1 просив привести вирок суду у відповідність з вимогами КК України в новий редакції і знизити покарання за ст. 93 "і" КК України з 13 років до 10 років позбавлення волі.

Постановою Коростенського міскрайонного суду від 18 квітня 2006 року заяву Любченка залишено без задоволення.

В  апеляції засуджений  ОСОБА_1  порушує  питання  про  скасування

постанови     Коростенського   міськрайсуду  посилаючись   на  те,   що     суд неправильно застосував закон.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. засуджений за ст.93 п. „і" КК України 1960 року на 13 років позбавлення волі, а за ст. 222 ч.1 КК України 1960 року на 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.42,43 КК України 1960 року призначено остаточне покарання - 14 років 6 місяців позбавлення волі.

За вчинення злочину, передбаченого ст. ст.93 п.п. „а" та „і" КК України 1960 року , кримінальним кодексом 2001 року передбачена відповідальність за такий же склад злочину за ст. 115 ч.2 п.п. 12. Міра покарання за цією статтею передбачена від 10 до 15 років позбавлення волі.

За вчинення злочину, аналогічного ст. 222 ч.1 КК 1960 року, КК України 2001 року, передбачає покарання від 2 до 5 років позбавлення волі.

Відповідно до п.5 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року знижується відповідно до ст. 74 цього Кодексу, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.

Відповідно до п.18 розділу 2, прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року перегляд справ щодо осіб, які були засуджені за КК України 1960 року, які вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої, середньої, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність засуджених. В інших випадках необхідно застосовувати положення КК України 1960 року.

Таким чином, покарання призначене засудженому в межах санкції статті КК України 2001 року і підстав для перекваліфікації його дій зниження покарання у місцевого суду не було.

Підстав для задоволення апеляції не вбачається.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України,    колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайсуду від 18 квітня 2006 року - без зміни.