Справа №11а-534,2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.В.
Категорія: ст.ст. 191 ч.2, 368 ч.1 КК Доповідач Захарчук СВ.
Ухвала Іменем України
1 серпня 2006 року
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Романова О.В.
суддів: Захарчука С.В., Михайловського В.І.
з участю прокурора: Глазунова СВ.
адвоката: ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1 Новоград-Волинського району Житомирської області, не судимий,-засуджений:
за ч.2 ст. 191 КК України на 1 рік б місяців позбавлення волі з позбавлення права обіймати керівні посади, пов'язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями в сільському господарстві на 1 рік;
за ч.1 ст.368 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов"язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями в сільському господарстві на 1 рік 6 місяців.
Згідно зі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням
матеріальними цінностями в сільському господарстві на 1 рік б місяців.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановлено 1 рік іспитового строку. В період іспитового строку на нього покладені обов'язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Запобіжний захід щодо засудженого залишено попередній-підписку про невиїзд.
Як визнав суд, ОСОБА_2., будучи службовою особою, працюючи директором ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 Новоград-Волинського району Житомирської області, на початку січня 2006 року отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_4. пропозицію реалізувати їм частку майна товариства, а саме-металеву ємкість.
8 січня 2006 року ОСОБА_2., після чергової пропозиції ОСОБА_4. та ОСОБА_3 реалізувати ємкість РПО 2,5 м., дав свою згоду за умови передачі йому хабара.
Після отримання згоди від ОСОБА_2, ОСОБА_4. 12 січня 2006 року вивіз вказану ємкість з території ІНФОРМАЦІЯ_2 до міста Новоград-Волинський.
13 січня 2006 року ОСОБА_2. при зустрічі з ОСОБА_4. та ОСОБА_3. висловив їм вимогу щодо передачі хабара 16 січня 2006 року за продаж вказаної ємкості і оформлення відповідних документів, пов'язаних з реалізацією ємкості, на що останні дали свою згоду.
16 січня 2006 року 2006 року, близько 14 години, в своєму службовому кабінеті, ОСОБА_2. отримав в присутності ОСОБА_3 від ОСОБА_4. гроші в сумі 10 тисяч гривень, з яких частину в сумі 6200 гривень передав касиру ІНФОРМАЦІЯ_2- ОСОБА_5. для оприбуткування по касі господарства, а частину в сумі 1730 грн. забрав собі, як хабар за укладення угоди купівлі-продажу майна. Діючи з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, з метою заволодіння коштами господарства "ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_2. наказав касиру господарства оформити по касі СТОВ накладну на
реалізацію ємкості ОСОБА_3 на суму з врахуванням ПДВ 8460 грн. ОСОБА_2 незаконно заволодів грошима товариства "ІНФОРМАЦІЯ_2" в сумі 2070 грн.
В апеляції адвокат ОСОБА_1., який захищає інтереси засудженого ОСОБА_2 просить змінити вирок суду першої інстанції щодо засудженого, а саме перекваліфікувати його дії з ст.ст. 191 ч.2, 368 ч.1 КК України на ст. 190 КК України і обрати йому покарання у відповідності з санкцією даної статті. При цьому вказує, що в матеріалах справи є документи і свідчення, які спростовують те, що дії ОСОБА_2. направлені на отримання хабара, а також підтверджують відсутність факту заволодіння коштами.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, думку адвоката, який підтримав свою апеляцію, обговоривши її доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджується розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку першої інстанції доказами і є правильними.
Факт привласнення чужого майна, яке перебувало в віданні засудженого і отримання ним хабара підтверджується протоколом прийняття усної заяви про злочин від 16 січня 2006 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2. за оформлення передачі ємкості вимагав хабар.
Показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_3., які підтвердили, що передавали гроші ОСОБА_2. в сумі 10000 грн.
Згідно накладної №НОМЕР_1 ОСОБА_3 відпущена ІНФОРМАЦІЯ_2 ємкість на суму 8460 грн.
Як пояснив свідок ОСОБА_2. вона оформляла накладну про відпуск ємкості і засуджений передав у касу товариства 6200 грн.
Отже, засуджений зловживаючи службовим становище, незаконно заволодів грошовими коштами товариства " ІНФОРМАЦІЯ_2" та отримав хабар за передачу і оформлення ємкості в сумі 1730 грн.
Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2. за ст. 368 ч.1 КК України, як одержання службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, з використанням службового становища, а також
його дії за ст. 191 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Доводи засудженого про те, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів, безпідставні.
Вони спростовуються вищезгаданими доказами та частково поясненнями самого засудженого, який не оспорює факту отримання грошових коштів за ємкість і часткове їх зарахування на рахунок товариства.
Для зміни вироку і перекваліфікації дій засудженого на ст. 190 КК України, як видно з матеріалів справи, підстав немає.
Що ж стосується обраної судом ОСОБА_2 міри покарання, то її визначено правильно, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, даних про особу, а також усіх обставин справи, У вироку достатньо вмотивоване прийняте рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2. - без зміни.