справа № 22-8740, 22-8740/1 головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Касьяна О.П.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої залиттям
за апеляційними скаргами ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року і додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому зазначала, що вона, на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2000 року, є власником квартири АДРЕСА_1, яка розташована на п’ятому поверсі. Поверхом вище в цьому ж будинку знаходиться квартира АДРЕСА_2, в якій проживає ОСОБА_2 З вини останньої 02.12 2008 року відбулось затоплення належної позивачеві квартири, внаслідок чого вона потребує ремонту, вартість якого складає 3287 грн. Добровільно відшкодувати ці кошти відповідач відмовляється. Діями ОСОБА_2 позивачу заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у погіршенні самопочуття, душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв’язку із пошкодженням майна, на відшкодування якої підлягає стягненню 3000 грн. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь вказані кошти і судові витрати.
Рішенням Оболонського районного м. Києва від 08.12.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3287 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2010 року Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3287 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, 500 грн. витрат на правову допомогу, 300 грн. сплачених за складання кошторису. В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення, поданій ОСОБА_2, ставиться питання про його скасування і ухвалення нового про відмову в позові. Апелянт зазначає, що зроблені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, при його ухваленні порушені норми матеріального і процесуального права. Розгляд справи проведено без її участі. Вона не змогла з’явитись в судове засідання в зв’язку із перебуванням у відрядженні, тобто з поважних причин. Однак, її клопотання про відкладення розгляду справи не було задоволене, чим позбавлено можливості захищатись від поданого позову. Рішення грунтується на доказах, отриманих з порушенням встановленого порядку. Покладений в основу рішення акт за формою не відповідає встановленій Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, він складений на 39-й день після залиття. Вона не брала участі в його складанні і не була з ним ознайомлена, її квартира не оглядалась. Зробивши висновок, що квартира позивача потребує ремонту, судом не було враховано, що необхідність проведення ремонту могла бути викликана тим, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 взагалі не проводила ніякого ремонту у квартирі, а вода могла потрапити у її квартиру і через щілини у перекритті будинку. Кошти на відшкодування моральної шкоди стягнуті безпідставно, доказів про заподіяння такої шкоди не подано. Частково задовольнивши позов, суд стягнув на користь позивача судові витрати в повному обсязі, а не пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Судом не враховано, що в інших подібних випадках суди за аналогічних обставин відмовляли в позові.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_2 просить його скасувати, посилаючись на відсутність підстав для ухвалення такого рішення. Вимогу про стягнення з відповідача коштів, сплачених за складання кошторису, ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в процесі розгляду справи не заявляла. Оскільки ці вимоги не були предметом розгляду, то суд не міг вирішувати їх шляхом ухвалення додаткового рішення. Заява про відшкодування витрат на правову допомогу не зареєстрована в суді, доказів щодо часу витраченого для надання правової допомоги, її обсягу і характеру не подано.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обгрунтованість ухвалених у справі основного і додаткового рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Позивач в обґрунтування позову вказує на те, що зазначена квартира 02.12.2008 року була затоплена. Таке підтверджується актом про залиття квартири, складеним комісією працівників ЖЕК-503, на обслуговуванні якої знаходиться будинок (а. с. 10). Згідно акту, він складався по результатах візуального обстеження квартири в якій мешкає позивач і за її участі. .
Та обставина, що участь у обстеженні квартири і складанні акту не брала відповідач не може свідчити про неможливість використання його в якості доказу на підтвердження зазначених в ньому обставин і не дає підстав вважати цей доказ недопустимим.
Недостовірність викладених в акті відомостей відповідачем не доведено, доказів з цього приводу не подано.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що квартира позивача була затоплена і в зв’язку з цим потребує ремонту.
Виходячи із локалізації слідів залиття (на стелі, стінах), вода у квартиру потрапляла зверху.
Враховуючи, що виходу з ладу чи неналежної роботи внутрішньобудинкових мереж, якими здійснюється водопостачання та водовідведення, не встановлено, то єдиною причиною затоплення могло бути халатне відношення до утримання помешкання і неналежне користування мережами водопостачання з боку відповідача, квартира якої розташована поверхом вище над квартирою позивача.
Посилання в апеляційній скарзі на можливість попадання води у квартиру ОСОБА_1 через щілини у перекритті будинку нічим не підтверджені, є алогічними, оскільки це жиле приміщення не знаходиться безпосередньо під дахом. У випадку протікання води через дах в першу чергу відбулося б затоплення розташованих під ним квартир, в т. ч. відповідача.
Однак відомості про такі затоплення відсутні, доказів на підтвердження цієї обставини не подано.
Підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що проведення ремонту у квартирі ОСОБА_1 викликане тим, що остання тривалий час не проводила його, оскільки проведення ремонту викликане саме затопленням, а не іншими причинами.
Стягнутий судом першої інстанції розмір коштів, необхідних на проведення відновлювальних робіт по ремонту, підтверджується кошторисом (а. с. 14-17). Викладені в ньому розрахунки відповідачем не спростовані.
Оскільки ОСОБА_2 не з’явилась в судове засідання на другий виклик, доказів про перебування у відрядженні не надала, то суд першої інстанції міг розглянути справу і без її участі, правильно визнавши, що причини неявки не є поважними. Посилання апелянта на те, що вона була позбавлена можливості захищати свої права безпідставні, оскільки остання мала право подати докази на підтвердження заперечень проти позову і до суду апеляційної інстанції, однак не скористалась таким правом.
Ухвалені по спору між іншими сторонами судові рішення не мають преюдиційного значення при розгляді позову, що був предметом розгляду, оскільки участь у справі брали інші особи.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про незаконність рішення в частині вирішення вимог про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені позивачем виходячи із встановлених ставок для оплати вимог майнового характеру. Ці вимоги задоволені в повному обсязі, тому у суду не було підстав для зменшення таких витрат, що підлягали присудженню з відповідача позивачеві.
Що ж стосується вказівки в резолютивній частині рішення про стягнення на користь позивача500 грн. на відшкодування моральної шкоди, то погодитись з нею неможливо.
В мотивувальній частині рішення зроблено висновок, що ОСОБА_1 не подано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди. Вказаний висновок ніким, в т. ч. позивачем, не оспорюється. Апеляційна скарга на рішення суду в цій частині нею не подана. В резолютивній частині рішення також зазначено про відмову в позові в частині стягнення моральної шкоди і таке рішення відповідає наведеному вище висновку.
Тому, із резолютивної частини рішення підлягає виключенню вказівка про стягнення на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки вона суперечить прийнятому судом і зазначеному в резолютивній частині рішення висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, який обгрунтований висновками, викладеними в мотивувальній частині рішення, які ніким не оспорені.
За таких обставин колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду.
Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення Оболонського районного від 18 січня 2010 року ухвалене судом першої інстанції, на порушення положень зазначеної статті, і відносно вимог, які вирішені основним рішенням цього ж суду від 08.12.2009 року, - про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З огляду на викладене оскаржуване додаткове рішення, ухвалене щодо цих вимог підлягає скасуванню.
Неможливо погодитись з додатковим рішенням і в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 500 грн.
Виходячи з положень ст. ст. 56, 84 ЦПК України витратами на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який допущений до участі в розгляді справи для надання правової допомоги ухвалою суду.
В справі відсутні дані про те, що судом постановлювалась ухвала про допуск ОСОБА_3, якій позивач сплатила 500 грн. за надання юридичної допомоги (а. с. 12), до участі у справі для надання правової допомоги позивачу та що вона брала участь в розгляді справи як особа, що надає правову допомогу.
Тому правові підстави для стягнення на користь позивача сплачених нею ОСОБА_3 500 грн. відсутні, в зв’язку з чим додаткове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
Що ж стосується стягнення додатковим рішенням з відповідача на користь ОСОБА_1 300 грн., сплачених останньою за складання кошторису, то воно є законним.
Виходячи з того, що кошторис складався для підтвердження витрат на проведення ремонту, він був необхідний для розгляду справи і використаний в суді в якості доказу, то є підстави вважати сплачені кошти витратами, пов’язаними з розглядом справи, які в свою чергу входять до складу судових витрат (п. 5 ч. 3 ст. 79 ЦПК України). Квитанція про сплату 300 грн. за складання кошторису була долучена позивачем до поданої нею в суд позовної заяви (а. с. 12).
Тому, суд обґрунтовано стягнув вказані кошти з відповідача.
Посилання апелянта на те, що позивач не заявляла вимог про стягання цих коштів, а тому вони не могли бути стягнуті додатковим рішенням, підлягають відхиленню.
Оскільки зазначені кошти є судовими витратами, то їх розподіл між сторонами має бути проведений судом на підставі ст. 88 ЦПК України незалежно від наявності прохання про це сторони, яка понесла такі витрати.
Вирішення питання про їх розподіл шляхом ухвалення додаткового рішення передбачене п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України.
Виходячи з викладеного колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу на додаткове рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2009 року змінити, виключити із його резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення задовольнити частково.
Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3287 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 500 грн. витрат на правову допомогу, відмови в стягненні моральної шкоди скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 500 грн. витрат на правову допомогу відмовити.
В іншій частині вказане додаткове рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: