Справа № 11а-551 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Волощук В.В.
Категорія: ст.152 ч.2 КПК України Доповідач: Михайловський В.І.
УХВАЛА ІменемУкраїни
1 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.,
суддів Михайловського В.І.,
Єрещенка А.М.
прокурора Глазунова СВ.
розглянула у відкритому судовом засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 24 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1 Олевського району Житомирської області, громадянин України, судимий: вироком Олевського районного суду Житомирської області від 28.06.1993 року за ст.ст. 2153 ч.2, 17, 117 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) на 3 (три) роки позбавлення волі; вироком Житомирського обласного суду за ст.ст. 117 ч.3, 118 ч.2 КК України (редакції 1960 року) на 10 (десять) років позбавлення волі, звільнений 11.12.2004 року після відбування строку покарання, засуджений за ст. 152 ч.2 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання рахується з 30.01.2006 року.
Міра запобіжного заходу засудженому обрана - тримання під вартою.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2. 1091, 69 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1.: на користь Олевського фінуправління в Житомирській області 2299,20 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 82,50 грн. витрат за проведення трасологічної експертизи.
Речові докази: спідницю, жіночий фартух, одежу та взуття повернуто потерпілій ОСОБА_2., а кросівки, чоловічі труси і спортивні штани повернуто ОСОБА_1..
Згідно вироку ОСОБА_1. 29.01.2006 року в 20 годин у стані алкогольного сп'яніння наблизився на вул. Коротченка у АДРЕСА_1 Олевського району Житомирської області до громадянки ОСОБА_2. та у господарстві її власного будинку № НОМЕР_1 з застосуванням фізичної сили зірвав з неї одяг, наносячи удари руками по різним частинам тіла.
Подолавши таким чином опір потерпілої ОСОБА_2., ОСОБА_1. завів її до хліва будинковолодіння № АДРЕСА_2, затягнув на сіновал, де здійснив з нею насильницький статевий акт природним способом з застосуванням фізичного насильства, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді кровопідтьоків з пухлиною м'яких тканин на правій щоці у скуловій області, біля внутрішнього кута правого ока, на тильній поверхні лівої кисті біля основи великого пальця, двох напівкільцевих кровопідтьоків у середній 1/3 лівого плеча, кровопідтьоку на передній поверхні грудної клітки, з дрібновогниковими осадженнями шкіри, кровопідтьоку на тильно-зовнішній поверхні правого передпліччя, по одному осадженню передньої поверхні правого колінного суглобу та передній поверхні лівої голені у середній 1/3, порушення функцій правого плечевого суглобу у вигляді обмеження рухів, пов'язаних з розтягненням зв'язок, суглобної капсули правого плечового суглобу, п'яти подряпин в області проміжності, основи великих статевих губ, внутрішньої поверхні стегон.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить переглянути вказану кримінальну справу та призначити йому більш м'яке покарання.
В обгрунтування апеляції засуджений посилається на ті обставини, що призначене судом покарання у вигляді 8 (вісьми) років позбавлення волі є надто суворим та він не згоден з стягненням на користь потерпілої ОСОБА_2. п'яти тисяч гривень моральної шкоди.
Свою вину засуджений визнавав частково у зв'язку з тим, що не пам'ятає всіх подробиць подій, які відбулися, оскільки у той день він впав з мотоцикла.
На думку засудженого ОСОБА_1. необхідно було призначити судово-психіатричну експертизу, оскільки на момент вчинення злочину він нічого не пам'ятав, не знає: був врівноважений чи ні і що з ним у цей день відбувалося. Однак, засуджений розуміє, що вчинив повторний злочин, а якщо і винний, щось скоїв, то це зробив ненавмисно.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_1. підтверджена показами потерпілої ОСОБА_2., свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4., протоколами виїмок та огляду місця події (а.с.69-71,3-17), висновками судово-медичної і трасологічної експертизи (а.с.86-87, 102-108). Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч.2 КК України грунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених відповідно з вимогами ст. 323 КПК України.
Посилання засудженого на ті обставини, що він вчинив злочин у стані фізичного афекту та необхідність призначення судово-психіатричної експертизи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1. ні на досудовому ні під час судового слідства з такими клопотаннями не звертався, будь-яких скарг з цього приводу не надавав, на досудовому слідстві давав послідовні і чіткі покази щодо обставин вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_2.
Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого.
Так, судом враховано, що ОСОБА_1. раніше двічи засуджувався за вчинення тяжких, статевих злочинів, вказаний злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку, у зв'язку з чим суд обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання в місцях позбавлення волі у межах санкції ст. 152 ч.2 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить будь-яких підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_1. та пом'якшення йому визначеної міри покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олевського районного суду Житомирської області від 24 травня 2006 року щодо нього - без зміни.