ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р.                                                            Справа № 61/153-10

вх. № 5920/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача- Романова А.В., довіреність №489 від 22.07.10р. ;

відповідача- не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства  "Енергоресурс", м. Харків  

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків    

про стягнення 52635,14 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Енергоресурс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору №48-Ар від 01.06.2007р. укладеного між позивачем та відповідачем та про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 52635,14грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі , супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Відповідач в судове засідання 10.08.2010р., не з"явився, свого повноважного представника не направив , документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Присутній в судовому засіданні представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 20.07.2010р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

"01" червня 2007 року між ПАТ "Енергоресурс" (позивач по справі)  та ФОП ОСОБА_1 (відповідач по справі) було укладено договір оренди № 48-Ар., відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення виробничого призначення в будівлі допоміжного корпусу, за літ. Ж-1 та в будівлі майстерні, за літ Д-2, (далі - нежитлові приміщення) загальною площею 248 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 01.06.2007 року.

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума орендної плати за договором складає щомісячно 2480 грн. 00 коп. з ПДВ .

За домовленістю сторін розмір орендної плати по договору оренди № 48-Ар від 01.06.2007р. з 1 квітня 2008 року складає щомісячно 4 960 грн. 00 коп. з ПДВ.

На підставі п.3.3 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 3.1.1 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати експлуатаційні витрати, які складають 2 грн. 55 коп. (дві грн. 55 коп.) за один кв.м. орендованої площі.

За домовленістю сторін розмір експлуатаційних витрат по договору оренди № 48-Ар від 01.06.2007р. з 1 квітня 2008 року складає щомісячно 3 грн. 06 коп.

Відповідно п. 3.4. договору відшкодування комунальних та експлуатаційних затрат не входять до розміру орендної плати та здійснюються відповідачем позивачу окремо, на протязі 5 днів з моменту направлення позивачем відповідачу відповідного рахунку.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несплату платежів в строки, встановлені договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день такого прострочення.

Відповідач свої зобов"язання за договором оренди №48-Ар виконував несвоєчасно та не в повному обсязі так, заборгованість за січень 2010 року складала 9297 грн. 58коп, яку відповідач частково погасив 31.03.2010 року, а саме 31 грн. 53 коп. Залишок заборгованості за січень 2010 року складає 9266 грн. 05 коп. Заборгованості за лютий 2010 року - травень 2010 року складає 38869 грн.75 коп.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором оренди складає 48 167 грн. 33 коп. ( сорок вісім тисяч сто шістдесят сім грн. 33 коп.) за січень - травень 2010 року., яка до теперішнього часу залишається не сплаченою.

Пунктом  7.1 договору передбачено строк дії договору до 1 травня 2008 року, але на підставі додаткової угоди від 01 травня 2008 року до договору оренди № 48 - Ар від 01 червня 2007 року, цей строк було продовжено до 01 квітня 2011 року.

Рекомендованим листом відповідачу позивачем була направлена вимога про оплату заборгованості або оформлення дострокового розірвання договору оренди, на який позивачем відповіді не було отримано.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 48167, 33 грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несплату платежів в строки, встановлені договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день такого прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 2313,51 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано  відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі  2313,51 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 2313,51 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 342,44 грн. та 655,14 грн.  інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Суд також зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач вносив  орендну  плату несвоєчасно та не в повному обсязі неодноразово протягом 3-х місяців підряд, що підтверджується наявними розрахунками позивача.

Відповідно до частини 2 статті 651 Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 Кодексу встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача щодо розірвання договору оренди №48 - Ар від 01.06.2007р. обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення 1156,72грн. процентів,  суд виходить з наступного.

Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1156,72грн. процентів, посилається на  п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Також позивач посилається на ст. 536 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем було нараховано відповідачу 3% річних у сумі 342,44 грн., які визнані судом як такі , що не суперечать законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі .

Інших нарахувань процентів , договором оренди №48-Ар, який було укладено між позивачем та відповідачем  01.06.2007р. не передбачено, як це зазначено в п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 536 Цивільного кодексу України, а тому посилання позивача на зазначені статті законодавства не приймаються судом та вважаються не обгрунтованими.

Також суд не приймає до  уваги посилання відповідача на ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту, як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 -1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання; ст. 1054 Цивільного кодексу до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору; ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання ііроцентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки зазначеними статтями передбачені правовідносини сторін , які виникли у разі невиконання умов кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних щодо стягнення з відповідача 1156,72грн відсотків.

 Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 232, 257, 258, 526, 530, 611, 625, 651, 782, 1048, 1054-1057 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір №48-Ар від 01.06.2007р.,  укладений між Приватним акціонерним Товариством «Енергоресурс»АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ 32237716, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Мегабанк»МФО 351629) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 АДРЕСА_3, Код НОМЕР_2, Св-во держ. реєстрації від 31.03.1999 р. № 2 480 001 0001 021103).

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_3, Код НОМЕР_2, Св-во держ. реєстрації від 31.03.1999 р. № 2 480 001 0001 021103) на користь Приватного акціонерного Товариства «Енергоресурс» АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ 32237716, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Мегабанк» МФО 351629) 48 167 грн. 33 коп. (суму основного боргу), 655 грн. 14 коп.(суму індексу інфляції), 342 грн. 44 коп. (три відсотки річних), 2313 грн. 51 коп. (пені), а також 597,91 грн. державного мита та 230,81грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.  

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення підписано 13.08.2010р.

Справа №61/153-10.