ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р.                                                            Справа № 63/178-10

вх. № 5933/4-63

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Гавриленко О. В., посвідчення № 173 від 23.08.2007 року;

першого позивача - не з"явився;

другого позивача - Авагімова Р.Р., довіреність від 09.01.2009 року;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 1840 від 14.06.2005 року,

розглянувши справу за позовом  Заступника прокурора м. Харкова, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків (перший позивач) та Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості", м. Харків (другий позивач)  

до  ФОП ОСОБА_3, м Харків  

про стягнення 6379,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь другого позивача заборгованість з орендної плати та компенсаційних витрат на загальну суму 6379,91 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 2086, укладеного між другим позивачем та відповідачем.

09.08.2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Зокрема посилається на те, що орендоване приміщення ним в період листопад-грудень 2009 року та лютий, березень 2010 року не використовувалось, про що відповідач інформував другого позивача. Просить суд зобов"язати другого позивача зробити перерахунок за чотири місяці у розмірі 5080,27 грн.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09 серпня 2010 року до 12:00 години 09 серпня 2010 року.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні прокурор та представник другого позивача підтримують позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує. В судове засідання після перерви не з"явився.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

31.01.2005 року між КП "Харківський міський центр нерухомості" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі)  було укладено договір № 2086 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 22,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пр.Тракторобудівників, 144.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами договору 31.01.2005 року.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується позивачу та до міського бюджету щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

Згідно п. 3.6 договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування відповідачем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата перераховується наступним чином:

- 70%  - на розрахунковий рахунок позивача;

- 30% - до міського бюджету.

Згідно п. 10.1 договору він діє з 31.01.2005 року до 31.12.2005 року.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.  

Крім того , на виконання п. 4.10 та п. 4.11 договору № 2086 оренди нежитлового приміщення (будівлі) між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2086/є від 31.01.2005 року на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території "Будинку Побуту", розташованого по пр. Тракторобудівників, 144 у м. Харкові, зі строком дії  до 31.12.2005 року.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до розділу 2 договору № 2086/є від 31.01.2005 року, витрати визначаються виходячи із реальних затрат, що створилися на підприємстві за звітний місяць з корекцією рахунків попереднього місяця. Плата затрат проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 15 днів, одночасно, з орендною платою.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до  відповідача з претензією  № 323 від 21.10.2009 року, з вимогою погасити наявну у відповідача заборгованість. Проте, відповідач на претензію не відреагував, про результати її розгляду не повідомив та грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач всупереч вимогам договору № 2086 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 31.01.2005 року та  договору № 2086/є від 31.01.2005 року на участь у витратах на управління, експлуатацію і поточний ремонт нежитлового фонду і прилеглої території "Будинку Побуту", розташованого по пр. Тракторобудівників, 144 у м. Харкові  не сплачував  на рахунок позивача орендну плату та компенсаційні витрати, внаслідок чого станом на 01.06.2010 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 6379,91 грн. з урахуванням ПДВ, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ним не використовувалось приміщення в період листопад-грудень 2009 року та лютий, березень 2010 року, оскільки відповідачем до суду не надано доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про зменшення орендної плати внаслідок існування обставин,  за які  він  не  відповідає, а  можливість  користування майном істотно зменшилася.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"

Станом на момент розгляду справи, відповідач 6379,91 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором № 2086 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 31.01.2005 року та компенсаційних витрат згідно  договору № 2086/є від 31.01.2005 року, які були укладені між позивачем та відповідачем по справі.

Відповідно статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та компенсаційних витрат на загальну суму 6379,91 грн. правомірні, обґрунтовані, є такими, що не спростовані відповідачем, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 179, 509, 526, 530, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківський міський центр нерухомості" (61003, м. Харків, м. Конституції, 16-а, код ЄДРПОУ 30884477) заборгованості з орендної плати та компенсаційних витрат на загальну суму 6379,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 102,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                              

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 серпня 2010 року