ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2010 р.Справа № 20/35-10-1743
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Т.А Величко, суддів: Бойко Л. І., Воронюка О.Л.
при секретарі Павлюк О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1; від відповідача - ОСОБА_2;
від Одеського МУЗР - Польщіна Т.Л.;
представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР на рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2010р. по справі № 20/35-10-1743
за позовом ФОП ОСОБА_7
до Одеської міської ради
3-ті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Одеське міське управління земельних ресурсів ОМР
про розірвання договору на право пайової участі в користуванні земельною ділянкою
встановив:
В квітні 2009р. фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської міської ради про розірвання договору на дольову участь у землекористуванні від 17.09.2002р. на підставі ст.652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2010р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з приводу того, що нежитлові приміщення, які знаходяться на земельній ділянці, щодо користування якою було укладено спірний договір, на підставі договору купівлі-продажу належать ним на праві власності в рівних частинах.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2010р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволено: розірвано договір на право пайової участі в користуванні земельною ділянкою від 17.09.2002 року № 685, укладений між ФОП ОСОБА_7 та Одеською міською радою; стягнуто з Одеської міської ради на користь ФОП ОСОБА_7 85грн. державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Судове рішенні мотивоване тим, що на даний час позивач не є власником офісного приміщення по АДРЕСА_1 не здійснює землекористування земельної ділянки за вказаною адресою, а тому договір підлягає розірванню на підставі ст. 652 ЦК України в зв’язку із істотною зміною обставин, якими керувалися сторони при його укладенні.
Не погодившись з висновками суду, Одеське міське УЗР звернулося з апеляційною скаргою на рішення господарського суду, просить його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що суд, в порушення ст. 32-34, 43, 84 ГПК України належним чином не перевірив і не дав правової оцінки, не з’ясував, якими обставинами керувався позивач - ФОП ОСОБА_7 при укладенні договору та які докази у справі свідчать про істотну зміну обставин, що, у відповідності зі ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення.
ФОП ОСОБА_7 у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що господарським судом правомірно розірвано договір на дольову участь у землекористуванні № 685 від 17.09.2002р. на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки відчуження офісного приміщення по вул. Фонтанська дорога, 57 є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, а наявність в Договорі умови щодо обов’язку продовження внесення плати за землю до переоформлення документів на дольову участь у землекористуванні на нового власника будівлі, не припиняє дію ст. 652 ЦК України.
Судова колегія, проаналізувавши матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 17.09.2002р. між ФОП ОСОБА_7 і Одеською міською радою укладено договір № 685 на пайову участь в землекористуванні, за яким Одеська міська рада, на підставі ст. 12 ЗК України, визначає пайову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 27/1000 частки земельної ділянки пл. 1269,45кв.м., що складає 34,28кв.м. по вул. Фонтанська дорога, 57 терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування офісних приміщень.
Згідно з п.1.2 договору право на пайову участь у землекористуванні визначається відповідно до "Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за пайову участь у землекористуванні в м. Одесі", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХІІІ від 29.02.2000 р.
П. 2.1 договору передбачено, що плата за долю у землекористуванні у вигляді земельного податку вноситься землекористувачем щомісяця рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада у розмірі 343,14 грн. на рік.
П. 4.7 договору передбачено, що у випадку відчуження частини будинку і споруджень (або їх частин), розташованих на даній земельній ділянці, Землекористувач зобов’язан повідомити про це міську Раду в тижневий термін і переоформити документи на право пайової участі в користуванні земельною ділянкою, а також повідомити нового власника про необхідність переоформлення документів на дольову участь в землекористуванні.
До переоформлення документів на дольову участь у землекористуванні на нового власника будівлі, плата за землю здійснюється землекористувачем за договором у повному обсязі.
На підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2008р. ОСОБА_7 продав громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах кожному нежитлове приміщення офісу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 85,5кв.м.
Листом від 16.04.2009р. ФОП ОСОБА_7 повідомив Одеське міське управління земельних ресурсів про продаж нежитлового приміщення по вул. Фонтанська дорога, 57 і просив розірвати договір на пайову участь у землекористуванні від 17.09.2002р.
Одеське МУЗР листом від 08.05.2009р. вих. № 01-27/к-37-520-04 повідомило позивача, що новим власникам приміщення - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслано листа щодо оформлення відповідного договору, і після надання останніми заяв щодо оформлення договору на дольову участь та пакету необхідних документів буде розглянуто питання розірвання договору, укладеного між ФОП ОСОБА_7 і Одеською міською радою.
На думку позивача, УЗР поставило розірвання договору в залежність від дій фактичного землекористувача, що протирічить нормам діючого законодавства, і це стало підставою для звернення до суду з вимогою розірвання спірного договору на підставі ст. 652 ЦК України.
Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача, визнав застосування до спірних правовідносин положень ст. 652 ЦК України правомірним.
З обґрунтованістю висновків суду погодитися не можна.
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки сторін.
Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред’явлено цей позов, передбачає можливість розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, якими керувалися сторони при укладанні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливо лише за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме:
1) в момент укладення договору сторони керувалися тим, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов’язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладання договору в тому, що така зміна обставин не настане.
Між тим, як вбачається із спірного договору, сторони при його укладанні передбачили можливість появи такої обставини, як зміна власника офісного приміщення, а отже –і землекористувача (п. 4.7) і погодили обов’язок ФОП ОСОБА_7 до переоформлення документів на пайову участь у землекористуванні на нового власника будівлі, здійснювати плату за землю за договором у повному обсязі.
Викладене свідчить про те, що застосування до даних правовідносин положень ст. 652 ЦК України –як підстави для розірвання договору, є помилковим. Позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов, передбачених п. 2 ст. 652 ЦК України, як підстави для розірвання договору за рішенням суду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийняте при помилковому застосуванні матеріального законодавства до суттєвих обставин справи, тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2010р. у справі №20/35-10-1743 –скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л. І. Бойко
О.Л. Воронюк