ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2007р. | м.Київ | № 11/354-А |
За позовом | Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" |
до | Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків |
про | визнання нечинним рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники
від позивача | Донченко О.Г. (предст. за дов.); Марценюк Н.В. (предст. за дов.); |
від відповідача | Вовчук М.В. (предст. за дов.). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.09.2007 о 11 год. 08 хв. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.09.2007 на 15 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 17.09.2007 на 17 год. 30 хв.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 28.03.2007 № 0000084010/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95 у розмірі 33.297,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані, що рішення про застосування штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
При цьому позивач вважає, що ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" не є підприємством, торгівлі та громадського харчування, оскільки:
- основним видом діяльності ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" є ремонт
залізничних і трамвайних локомотивів та рухомого складу;
- столова знаходиться на території підприємства і є закритою, прохід до столової
можливий лише з території заводу, прохід на територію заводу, в свою чергу, забезпечується
перепустковим режимом, який діє на підприємстві, і можливий лише через прохідну, що в свою чергу унеможливлює доступ до столової сторонніх осіб;
- столова заводу обслуговує виключно працівників ДП "Дарницький вагоноремонтний
завод";
- сторонні особи, які не є працівниками підприємства, не мають доступу до харчування в столовій.
Відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи заперечення наступним.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідач зазначає, що даною нормою не визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються виключно підприємствами торгівлі та громадського харчування. Суб'єктами, на які поширюється дія Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є всі підприємства, які здійснюють продаж товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідач стверджує, що ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" надає послуги у сфері громадського харчування і отримує прибуток від даної діяльності, а тому ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Дарницький вагоноремонтний завод".
За результатами перевірки було складено акт від 16.03.2007 №299/40-10/14294471 (далі –акт перевірки), яким встановлено, що в порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) оплата за готові обіди в їдальні підприємства здійснювалась шляхом внесення готівкових коштів до каси підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів (перелік наведено на стор. 53 акта перевірки), що підтверджують виконання розрахункових операцій позивачем на 6.659,41 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято рішення від 28.03.2007 №0000084010/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95 у розмірі 33.297,05 грн.
Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
При цьому позивач вважає, що „Дарницький вагоноремонтний завод" не є підприємством, торгівлі та громадського харчування, оскільки:
- основним видом діяльності ДП „Дарницький вагоноремонтний завод" є ремонт
залізничних і трамвайних локомотивів та рухомого складу;
- столова знаходиться на території підприємства і є закритою, прохід до столової
можливий лише з території заводу, прохід на територію заводу, в свою чергу, забезпечується
перепустковим режимом, який діє на підприємстві, і можливий лише через прохідну, що в свою чергу унеможливлює доступ до столової сторонніх осіб;
- столова заводу обслуговує виключно працівників ДП „Дарницький вагоноремонтний
завод";
- сторонні особи, які не є працівниками підприємства, не мають доступу до зазначеного харчування в столовій.
Однак з даним твердженням суд не погоджується з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (Із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
З даної норми, а також з преамбули вбачається, що суб'єктами, на які поширюється дія Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є всі підприємства, які здійснюють продаж товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Як підтверджено матеріалами справи, встановлено актом перевірки та не спростовано позивачем, ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" надає послуги у сфері громадського харчування і отримує прибуток від даної діяльності, а тому, суд вважає, що ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з довідкою Київського міського управління статистики від 24.05.2005 № 7881 ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»передбачено вид діяльності 51.70.0 (інші види оптової торгівлі).
В акті перевірки зазначено, що ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»здійснювало продаж готових обідів оптовими партіями на замовлення. Розрахунки здійснюються як в готівковій, так і в безготівковій формі.
Розрахунки з покупцями здійснювались із застосуванням 2 реєстраторів розрахункових операцій, які розміщеній в їдальні за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74. Книги обліку розрахункових операцій прошнуровані, містять щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів. Звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій надаються до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вчасно і в повному обсязі.
Тобто, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»використовує реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону 265, але з порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265, а саме: здійснило продаж готових обідів на суму 6.659,41 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій. Оплата за готові обіди була здійснена шляхом внесення замовниками готівкових коштів до каси з оформленням прибуткових касових ордерів.
Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Позивач, посилаючись на вказану норму, зазначає, що єдиним видом діяльності у сфері торгівлі, що здійснює ДП "Дарницький вагоноремонтний завод", є "інші види оптової торгівлі", що передбачено довідкою Київського міського управління статистики від 24.05.2005 № 7881. ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" здійснювало продаж готових обідів оптовими партіями на замовлення, при цьому, розрахунки, на думку позивача, правомірно проводились як у безготівковій так і в готівковій формі через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.
З даним твердженням суд не погоджується з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 12 ст. 9 Закону № 265 передбачено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Таким чином, РРО можуть не застосовуватися лише під час відпуску оптових партій готових обідів, розрахунки за які провадяться шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок або взаємозаліку.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; (п. 1 ст. 3);
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3).
Відповідно до норм Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти.
Тобто, касовий чек є відповідним розрахунковим документом, який повинен був надаватись кожній особі, яка отримувала товар.
Суд враховує, що їдальня ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" є структурною одиницею цеху громадського харчування і торгівлі, який, відповідно до Положення про вказаний цех, затвердженого в.о. директора ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" 10.0.2006 (копія –у справі), у свою чергу є самостійним структурним підрозділом заводу. Задачами цеху зокрема є реалізацію вироблених ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" товарів та послуг стосовно харчування і торгівлі.
Суд також враховує, що сам Закон № 265 не містить визначення поняття «підприємство громадського харчування».
Таке визначення наведене у Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 N 219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за N 680/6968 (із змінами і доповненнями, але в редакції, що була чинною у період, який перевірявся податковим органом –до 29.09.2006 включно, далі –Правила № 219), якими регламентувалися основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері громадського харчування (п. 1.1).
Згідно з п. 1.3 цих Правил:
громадське харчування - сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього;
заклад громадського харчування - організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари. Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капітальній будівлі або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту;
підприємство громадського харчування - заклад /сукупність закладів/, який є самостійним статутним суб'єктом господарської діяльності, має права юридичної особи і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку.
Отже, відповідно до наведених нормативних визначень, їдальня ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" відноситься до закладів громадського харчування.
Водночас п. 3.2 Правил № 219 встановлено, що розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) громадського харчування здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Зазначене положення Правил № 219 поширюється на будь-яких суб’єктів у сфері громадського харчування незалежно від їх класифікації, як і Закон № 265 (зокрема, згідно з його преамбулою).
Відповідно до ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків за результатами розгляду акта перевірки правомірно застосовані фінансові санкції у розмірі 33.297,05 грн. (6.659,41 грн. х 5) за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено не відповідність).
Суд відзначає, що згідно ч. 3 ст. 2 КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували правомірність спірного рішення, позивач суду не надав.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів суду правомірність спірного рішення.
На підставі викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –17.09.2007.